Мама – як багато у цьому слові для людини. Одразу перед очима постає обличчя рідної неньки, згадуються теплі ніжні ласкаві руки, а в голові звучить лагідний голос, який співав тобі колискові та читав казки на ніч.
Мама – це людина, що завжди зрозуміє, підтримає, допоможе дією та порадою. Вона ніколи не покине і, як би не сваритиме за провини, все одно любитиме. Її треба берегти, допомагати і нізащо не можна ображати, бо мати одна, її не можна вибрати і для кожного своя найкраща.
Мама – це промінець світла в похмурий день. Вона наш персональний Ангел-Охоронець який завжди вислухає, дасть пораду. Ненька завжди розділить з нами радість або печаль. Ми повинні любити життя вже за те, що воно подарувало нам МАМУ – таку життєрадісну, щиру, ніжну та лагідну. Мені безкінечно шкода тих дітей, які цього позбавлені. Їх серце не зігріває материнська ласка.
Мама— найрідніша людина в нашому житті, адже дарує нам турботу ще до нашого народження і як ніхто заслуговує того, щоб першим словом, сказаним дитиною, було слово «мама».
«Перший подарунок, який дає нам мати— це життя, другий— любов, і третій—розуміння.». Ці золоті слова сказав відомий американський астроном Дірк Брауер.
На жаль, ми часто дозволяємо собі ображати своїх матерів, навіть не замислюючись над тим, як боляче їм робимо своїми необдуманими словами та всілякими витівками. Не можна забувати свою неньку, бо мати ніколи не забуде свою дитину. Ми повинні цінувати кожну мить, проведену з мамою. Тому що колись її не стане, а ми все життя будемо корити за те, що не сказали, як сильно її любимо, як вона для нас важлива. Тоді всі причини, через які ми з нею сварилися, покажуться нам нікчемними в порівнянні з тим, як сильно ми її образили.
Дуже прикро, що бути матір’ю дано не всім. Хіба можна назвати таким рідним та теплим словом жінку, яка відмовилась від своєї дитини, або, що ще гірше, викинула своє чадо на смітник? Хіба можна назвати жінку справжньою матір’ю, якщо замість того, щоб придбати щось для свого малюка, вона намагається догодити тільки собі, напитися і лаяти свою дитину? Хіба заслуговує на почесне звання МАМА та, яка постійно знущається над дитиною, б’є і лає її навіть за найбільш безневинні проступки? Хіба можна назвати справжньою матір’ю ту, яка ставить своє щастя і благополуччя вище щастя своєї рідної дитини? Хіба заслуговує ця жінка бути матір’ю, якщо вона дозволяє оточуючим знущатися над рідним чоловічком? Ні. Дивлячись на такі приклади жорстокості, ти розумієш, що народити дитину— ще не значить стати матір’ю.
Справжня мама ніколи не зрадить, не обдурить, не замінить і не образить свого малюка, вона ніколи не буде цінувати свою свободу більше, ніж дитини. Справжня мама, завжди буде захищати свого малюка і нікому не дасть образити. Ось ким є справжня, любляча і турботлива мама.
Наші мами заслуговують тільки на безкінечну повагу та вдячність, адже вона все життя дарувала нам свою любов, ласку, турботу, піклувалась та переживала за нас. Достатньо згадати, як метушливо вона починала бігати з ватою та йодом, коли ми приходили до неї з розбитими та подряпаними колінами. А як вона дмухала нам на ранку, коли дезінфікувала нам садно, яке дуже пекло. Вона дуже хвилюється за нас, за кожну подряпину. Недарма в народі кажуть: «В дитини болить пальчик, а у матері серце».
Як би мені хотілося, щоб в кожної в світі дитини була мама!
Олеся ЄВСЄЄВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область