Життя – це рукопис. А він, як відомо, не горить. Якщо обираєш журналістику своєю професією, вона плавно перетворюється на твій власний стиль, так би мовити, «життєвий почерк».
Праця репортера – не з легких. Щодня він перебуває в епіцентрі подій, у шаленому вирі інформації. Її треба вміти правильно донести людям. А як це зробити, якщо не перейматимешся проблемами?
Об’єктивність. Дійсно , зацікавлення чимось не варто відкидати на задній план, але треба розглядати ситуацію з обох її сторін, навіть якщо якась із них є неприйнятною для тебе.
Гнучкість. У кожного професійного журналіста всюди є «свої очі й вуха». Саме тому для нього так важливо вміти вчасно знайти матеріал для роботи .
Любов до своєї справи. Цей фактор сприяє гармонійному симбіозу роботи й захоплення. Тільки тоді журналістика « стане кров’ю у твоїх жилах» , коли щиро любитимеш те, чим займаєшся.
Не кожен може сказати : « Я – журналіст». Ці слова легко прирівняти до одного із найвищих звань серед тих, хто справді є майстром слова – унікального й неповторного.
Для когось журналістика – це мода. Така людина починає писати лише тому, що так роблять усі, ніби віддаючи цій справі якусь данину. Але таке явище швидкоплинне. Його не існує насправді. Є таке поняття як стиль – оригінальний і єдиний в кожного у своєму роді, а головне – неповторний. До такого відносимо й журналістику – покликання для відданих своїй справі.
Анна ШВЕЦЬ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Хмельницький

