Старше покоління дуже часто нагадує нам, підліткам і молоді, про важливість вивчення історії. Проте я все частіше чую від своїх однолітків протилежні думки. Недавно, згадавши в компанії друзів про свій намір взяти участь у олімпіаді з історії, я почула у відповідь: “А що, у вашій школі хтось сприймає історію всерйоз?” Тож чи потрібно вивчати цю науку нам, людям двадцять першого століття, маючи доступ до величезної кількості інформації в інтернеті?
Мабуть, кожен чув фразу: “Народ, що не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього ”. І це справді так, адже люди вчаться лише на помилках. Аналіз історичних подій допомагає зрозуміти, що робити далі і як вберегти країну від небезпеки. Деякі українці дуже люблять скаржитись на владу і своє тяжке життя. Вони навіть не підозрюють, що депутати і чиновники свого часу теж були лінивими школярами і не бачили сенсу у вивченні історії. Однак пройшли роки, і волею долі ці люди стали відповідальними за долю нашої держави. Шкода тільки, що багато із них корисливі та скупі, що вони навіть не намагаються зробити щось для своєї держави.
І знаєте, що найбільше лякає мене в цій ситуації? Те, що багато з нас нічим не кращі за депутатів і чиновників. Справді, поставши перед непростим вибором – важко працювати і вчитися заради держави чи здобути багате і безтурботне життя для себе, – багато із нас вибрали б друге. Цей світ робить людей егоїстичними і жорстокими, а власні лінь і страх заважають нам робити необхідні речі. Нам лінь прочитати зайвий параграф з історії, але кожен із нас хоче здобути добре оплачувану роботу, часто за кордоном. Адже в Україні і зарплата маленька, і власний бізнес почати важко…
Насправді все могло би бути інакше. Якби українці більше берегли свою історію, вони б знали, що варто піклуватися про власну культуру. Знали б, що ніколи не можна мовчати і дозволяти владі робити все, що заманеться. Ми б не скаржилися на свою гірку долю, а діяли б самотужки і будували б спільне майбутнє. Можливо, життя в нашій країні було б набагато кращим і багатшим, а іноземці приїжджали б до нас набагато частіше.
Як говорила моя старенька вчителька, уроки історії неможливо прогуляти. Питання лише в тому, наскільки болісними вони будуть. Так, звичайно, інтернет дає змогу набагато швидше перевіряти дати і знаходити інформацію. Проте основне завдання історії – побудова причинно-наслідкових зв’язків і передбачення майбутнього. Це не так просто зробити, лише натиснувши на кнопку.
Отже, дорогі мої українці! Будь ласка, не будьте байдужими, вивчайте українську і всесвітню історію! Беріть ініціативу у свої руки, і тоді, можливо, наші діти успадкують від нас щасливу і багату Україну.
Анна МАЛИНОВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Львів