Усі ми ще змалечку задаємося питаннями про щастя. Діти питають, що це таке, підлітки часто скаржаться і не розуміють, як їм стати щасливими, а дорослі настільки зайняті роботою і буденністю, що вже й забули часи, коли були по-справжньому щасливі.
Загалом щастя – це доволі «слизьке» питання. Чому так? Усе дуже просто. Кожен розуміє щастя по-своєму, у кожного життя протікає по-різному, у всіх різні пріоритети. Однак, є кілька рекомендацій як стати щасливішим.
Перш за все варто відпустити деякі аспекти свого життя:
-
Думка інших. Ми часто надто сильно звертаємо увагу на те, що нам кажуть. Звісно, можна дослухатися до порад, але не жити так, як кажуть сторонні.
-
Гнів та образи. У будь-кого є такі почуття, проте, не можна жити з ними. Такий негатив «тягне донизу» людину.
-
Образи ідеального. Усі чомусь намалювали собі ідеальне життя, ідеальне тіло, ідеальних друзів та сім’ю. Коли ви позбавитесь усіх цих ілюзій і почнете жити справжнім, то й станете щасливішим.
-
Прагнення до багатства. Гроші- не щастя, та й щастя за гроші не купиш.
-
Люди, які пішли з вашого життя. Якщо ми відпустимо усіх, хто більше не з нами з тієї чи іншої причини, жити стане легше.
-
Заздрість. Це, звісно, нормальне почуття, але не варто ним зловживати. Потрібно приймати себе таким, який ти є.
Таких аспектів значно більше, але я вважаю, що це основні.
Звісно, лише відпустити усе вищеперераховане не достатньо. Дорослі люди частіше за все дуже сконцентровані на роботі, деякі занадто зосереджені на сім’ї. Таким чином вони забувають про себе. Аби бути щасливим, треба приділяти увагу собі, хобі, сім’ї, друзям, роботі й відпочинку. Усе це важко комбінувати, але нема нічого неможливого. Багато хто скаже, що в нього нема хобі. Так знайдіть його. Можливо колись у дитинстві ви чимось захоплювались. Може ви любили малювати чи грали на якомусь музичному інструменті. Є ймовірність, що це поверне вас у ті роки і ви відчуєте щастя.
Простіше кажучи, щоб бути щасливим, треба не зупинятися на досягнутому і не стояти на місці. Як сказав Віктор Франкл: «Щастя подібне метелику. Чим більше намагаєшся його спіймати, тим більше воно вислизає. Але якщо ви перенесете свою увагу на інші речі, воно прийде і тихенько сяде вам на плече».
Валерія КРАВЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Жовті Води, Дніпропетровська область