З самого малечку я була дуже мрійливою та допитливою дівчинкою. Мені мало коли доводилось залишатись наодинці, до того ж, дитину навряд чи будуть турбувати дорослі проблеми чи серйозні думки. Але зараз я частіше залишаюсь наодинці й, дивлячись у вікно, замислююсь над життям.
Я вже розумію, що скоро закінчиться моє безтурботне дитинство. Прийдеться дорослішати й примати серйозні рішення. Все більше доводиться розмірковувати, де й на кого вчитись далі. Що подобається мені настільки, що я готова присвятити цьому життя?
Часто мою творчу голову навідують думки, аби створювати щось нове та цікаве. Іноді це спробувати проявити себе як письменницю, яка спроможна написати світовий бестселер й підкорити своєю історією серця мільйонів! А може вигадати неперевершений танок, від якого не зможе відірвати око жодна людина?
Трапляються випадки, коли я повністю поринаю в самоаналіз. Може, образила когось своїми діями чи бездіяльністю. Що потрібно виховувати й змінювати у собі? В такому випадку розумію, що немає ідеальних людей. Рано чи пізно можуть відкритись й погані сторони, які ми старанно приховували за щирою посмішкою.
А як багато часу ми проводимо без своїх близьких. Життя всього одне, а я витрачаю його на безглузді соцмережі чи сварки з однолітками. Ми втрачаємо дорогоцінні хвилини й не говоримо таких простих та щирих слів. Але сумне те, що цінувати час починаємо лиш тоді, коли втрачаємо момент! Людина вже не поруч, а ми шкодуємо про непромовлені слова. Треба бути тут і зараз, жити моментом й говорити те, що відчуваєш!
Іноді я навіть дивуюсь, скільки різних думок приходять до мене, коли я одна. Напевне, це час для невеликого відпочинку та розуміння самої себе. Без сумніву, багато висновків я зробила для себе саме наодинці.
Вікторія ЯШКОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область