Як відомо, час – категорія історична, фізична і психологічна. На моє глибоке переконання, він є ще й суто національним атрибутом буття народу. І національним він є тому, що кожен етнос проживає певні відрізки часу по-особливому. Навіть будь-хто з нас переживає ось цю швидкоплинну мить неповторно і самобутньо. Такою ж одвічною категорією і найбільшою цінністю в житті людини, як на мене, залишається поняття «свободи».
Я вільна людина! Хіба я раб!? Безумовно, ні! Тому не віддаватиму на поталу чужоземним зайдам наш неосяжний мовний скарб, бо дальше його нівечення призведе до втрати основного вияву належності до української землі. Шануватиму рідне слово, плекатиму та пильнуватиму його красу й самобутність, неповторність і народну забарвленість, щоб не втратити державність і самого себе. Вивчатиму свій родовід, зберігатиму про нього нетлінну пам’ять, бо це й означає любити Батьківщину. Буду уважним до невимовно красивого осоння своєї землі, оксамитової ласкавості клімату, казкової плодючості чорноземів, буяння квіткових барв і пташиного щебету… Бо все це витворило дивовижний аромат душевного світу українця. Збережімо його!
Я – раб? І знову, ні! Отже, й надалі спокійно та впевнено проголошуватиму правду, бо український етнос зродив світ високих моральних і естетичних почуттів! Розмаїтих, як в інших європейських народів. У нього дуже рано з’явилися такі тонкі моральні емоції, як совість, сором, романтичність, душевна й етична делікатність.
Я – не раб! Гідно вшановуватиму геніального духовного сина України Тараса Шевченка, який ціною власного життя зберіг та ствердив цілу націю. Великий Кобзар вивів із мороку на світлий шлях наш народ, наповнивши національну свідомість ідеєю єдності, братерства і розбудови могутньої держави України. А ще шляхетно схилятиму свою голову перед українською дівчиною-коханою, жінкою-матір’ю, інтелектуалкою-патріоткою, що зберегла в своїй душі найсокровенніші скарби і глибини національного духу, передала їх нащадкам і уславила нашу Батьківщину в світах! Княгиня Анна Ярославна, Маруся Чурай, Леся Українка, Соломія Крушельницька, Марія Приймаченко, Катерина Білокур, Ліна Костенко… Пам’ятай, що невизнання всієї величі жінки, сенсу її визначального покликання чи відверта зневага роз’ятрять рани світу ще більше.
Я – вільна людина! І завжди наповнюватиму своє серце вдячністю мудрим, чесним неукраїнцям, людям різного етнічного походження, які словом і ділом прислужились українському народові на шляху до визнання його ідентичності, права на незалежність і свободу.
Ось у такій Україні – державі-лідері, центрі вищої духовності та глибокої моральності, в котрій найбільшою цінністю є свобода громадян, я й хочу жити.
Вадим МЕЛЬНИЧУК,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, Івано-Франківськ.
Читайте також:
10-річна дівчинка про свою поведінку в соцмережах: “Вигадую собі вік, місце проживання, клас”