Головна відмінність британського “Шерлока” від оригінального, створеного англійським письменником Артуром Конан-Дойлем, — це те, що дії відбуваються в наш час, у ХХІ столітті. І, як і всі, Шерлок теж користується телефоном, комп’ютером…, тобто сучасними технологіями. Це дещо незвично, але водночас цікаво. Ролі головних героїв виконують Бенедікт Камбербетч ( Холмс ) і Мартін Фріман ( Ватсон ). Жанр цього телесеріалу майже такий же, як і у оригіналу — детектив та драма, але я б ще назвала його комедією, адже там дійсно дуже багато смішних епізодів. Серіал складається з 4 сезонів, в кожному по 3 серії, також є додатковий спецепізод. Показ першої серії відбувся в далекому 2010 році, а останньої — в 2017. Серіал, як я вже зазначила вище, набув великої популярності та отримав багато нагород і номінацій.

Ось деякі цікави факти про «Шерлок», якими хочу поділитися з вами.

1. Вихід 5 сезону запланований на 2021 рік.
2. Відомо, що Холмс для вирішення загадок використовує дедуктивний метод, але насправді все навпаки. Шерлок Холмс, як в оригінальному творі, так і створеному за його мотивами серіалі, користується саме індукцією. Тобто, він одержує загальний висновок шляхом аналізу окремих фактів. Таку помилку в термінології допустив ще А.Конан-Дойль.
3. Джим Моріарті — заклятий ворог головного героя, геній кримінального світу і, до речі, мій улюблений персонаж після Шерлока, в першій же серії змусив головних героїв повірити в те, що він гей. Але Ендрю Скотт, який, власне, і відтворив роль Моріарті, насправді теж є нетрадиційної орієнтації. Кумедно.
4. Актори Тімоті Карлтон та Ванда Вентхам, батько та мати Бенедікта Камбербетча, в одній із серій зіграли роль батьків Шерлока Холмса.
5. Актор, який втілив Майкрофта Холмса, є одним із сценаристів серіалу.
6. Бенедікт довго готувався до ролі генія-самітника. Йому довелося освоїти ази гри на скрипці, а також зайнятися фізичною підготовкою і тимчасово відмовитись від шкідливих звичок, таких як паління та алкоголь. І, до речі, саме цей актор був єдиним кандидатом на роль детектива-консультанта, в той час як на роль лікаря було багато претендентів.
7. Від зйомок телесеріала на Бейкер-стріт, 221Б відмовились через те, що там інтенсивний рух та багато вивісок з іменем головного персонажа. Так що квартира Холмса та Ватсона знімалась на Норт-Гоуер-стріт, 187 в лондонському районі Блумсбері.
8. BBC планує створити парк розваг за мотивами своїх популярних серіалів, одним із яких є і “Шерлок”.
9. Улюблена серія сценариста Стівена Моффата — та, в якій Ірен Адлер вдалося одержати перемогу над Холмсом.
10. У телесеріалі головних героїв часто приймають за гомосексуальну пару, але творці офіційно підтвердили, що це зроблено з метою квірбейтинга — прийому навмисного використання авторами творів масової культури натяків на гомосексуальність персонажів з метою посилення привабливості свого продукту для представників ЛГБТ без явного показу одностатевих відносин.
11. Пілотна серія “Шерлока” ніколи не з’являлась на екранах, незважаючи на те, що вона є.
12. Після того, як стартував перший епізод телесеріалу, різко піднялись продажі друкованих книг Артура Конан-Дойля. Так, якщо на початку 2009 року ця кількість становила 57 000 екземплярів, то в кінці 2010 — 88 000.
13. У США 2 сезон “Шерлока” вийшов на пів години коротшим – деякі моменти вилучили, щоб вставити рекламу.
14. В Японії випустили манґа-версію серіала, в якій головний герой бореться з різними надприродними істотами.

Отже, якщо серіал «Шерлок» вас зацікавив – приємного перегляду!

Валерія ЄЙНИКОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Одеська область

The post 14 фактів про серіал «Шерлок» appeared first on Я - журналіст.

Для тих, хто не знає, аніме — це японська мультиплікація (саме 2D ), розрахована на підліткову та дорослу аудиторії. Аніме створюють тільки в Японії, тому твори в анімешному стилі, але виконані в інших країнах, не є аніме. Для аніме характерне надзвичайно велике жанрове розмаїття. Крім загальних жанрів ( детектив, комедія тощо ) є і специфічні притаманні лише аніме, такі як, наприклад, яой ( гомосексуальні стосунки між персонажами чоловічої статі ) чи сьодзьо ( призначений для дівчат 12-18 років ). Більша частина аніме-серіалів і аніме-фільмів — екранізація японських коміксів, тобто манґи, але є і екранізації книжок, і ранобе ( японські романи, призначені для підлітків), і повністю самостійні роботи. Такий вид мультиплікації має низку плюсів і мінусів, тобто того, що є корисним і шкідливим в аніме.

Отже, почнемо з корисного.

Плюси аніме:

1. Природа.

Японці надзвичайно гарно малюють природу, фони, навколишнє середовище. Якщо в малюванні персонажів є й деякі мінуси, хоч і незначні, то в природі їх зовсім немає. Дуже гарно.

2. Сюжет.

Складний і цікавий сюжет притягує з перших хвилин перегляду. Заплутаний детектив, неймовірне фентезі чи загадкова романтика для глядача як магніт. Отже, у японців дуже розвинена фантазія.

3. Образи.

Всі ми звикли до того, що Баба-Яга, тобто антагоніст — страшний та зовсім не симпатичний, а протагоніст — дівчина-красуня чи славний парубок. Про аніме такого не скажеш. Там дівчина-красуня може виявитись і злою відьмою, що бажає знищити весь світ. Звісно, таке зустрінеш не у всіх аніме, але в більшості, і це добре вказує на те, що зовнішній вигляд зовсім не є показником внутрішнього світу людини. Іншими словами, зло може ховатись під гарною маскою.

Майже в кожному аніме-серіалі дуже багато образів, які мають свої неповторні характери.

4. Жанри.

Оскільки ця мультиплікація має дуже багато різних жанрів, то через це можна легко обрати те, що тобі до смаку.

5. Музика.

Так, в аніме гарна епічна музика, що підходить під певні моменти. Незважаючи на те, що музика японською мовою, вона все одно звучить приємно.

6. Косплей.

Косплей — це мистецтво переодягання. Переодягання в улюблених героїв!

7. Культура.

З аніме можна багато чого дізнатись про культуру і побут Японії, і не тільки її. А також аніме може стати першим поштовхом до вивчення японської мови.

8. Життєві ситуації.

Деякі аніме навчають, як необхідно поводитися в різних життєвих ситуаціях.

Але не можна вважати, що аніме має тільки позитивний характер. В ньому є і недоліки.

Мінуси аніме:

1. Час.

Так, один сезон може тривати 10 годин. А, якщо сезон не один, і ти ще й поставив собі за мету прочитати манґу та ранобе, то, вважай, що ти зник на декілька тижнів.

2. Психіка.

Аніме може згубно впливати і на психіку людини. Тобто, викликати апатію чи депресію після перегляду не дуже приємних моментів, таких як смерть улюбленого героя чи щось інше.

3. Яскрава графіка.

Гадаю, все і так зрозуміло з однієї назви пункту. Мені здається, що така яскрава графіка згубно впливає на зір. Тим більше, в аніме швидко розвиваються події, а отже і зображення теж швидко змінюється.

4. Прояв жорстокості.

У багатьох аніме є багато жорстоких моментів, які я б не рекомендувала показувати дітям молодше 12 років. Такі моменти, як вбивство ворога, харакірі, традиція здійснювати подвійний суїцид коханими та інші подібні взагалі краще не показувати дітям, але, на щастя, кожне таке аніме має свою вікову категорію.

Звичайно, це не всі плюси та мінуси, але ці є найбільш поширеними. Дивитись аніме чи ні, вирішувати вам. Але для загального розвитку варто глянути. Якщо щось із фантастичного, повчального та смішного, то я би порадила подивитись ” Литературные гении — бродячие псы” ( прихильникам літератури теж раджу ), а якщо щось із романтики, то ” Очень приятно, Бог”. Із історичного підійде “Тёмный дворецкий”, бойовиків — ” Восхождение героя щита”, а жахів — ” Ангел кровопролития”.

Робіть висновки із прочитаного та приємного перегляду!

Валерія ЄЙНИКОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Одеська область

The post Аніме: плюси та мінуси appeared first on Я - журналіст.

(джерело)

Стрічка, на мій погляд, виявилась не дуже переконливою, що насправді розчаровує, адже в ній знімалися відомі українські актори : Ахтем Сейтаблаєв, Олексій Тритенко, Дмитро та Остап Ступки, Влад Нікітюк, Аліна Коваленко та інші. Проте, деякі актори виглядали зовсім не природньо і не змогли встановити контакт з глядачем. Єдиним персонажем , який був вдало висвітленим, для мене є Муравйов. Його зобразили якомога правдивіше, з усіма його рисами, звичками та характером.

Що стосується хронометражу, то фільм трохи затягнутий. На дві години стрічки витратили 52 млн. гривень, що на теперішній час є досить великою сумою. А касові збори зібрали лише 7,3 млн. гривень. Попри це коштів не вистачило на деякі сцени. Наприклад, кадри, де народ збирався на площі, виглядали не природньо, адже тоді це була багатотисячна подія, а не мітинг на декілька сотень людей. Тому режисери часто зловживали переднім планом.

А ще з фільму можна зрозуміти любов режисер до калини, адже вона з’являється там досить часто навіть тоді, коли пора року зовсім не відповідна.

Те, що насправді вражає, це батальні сцени. Під час зйомок використовували 2 тис. одиниць реальної техніки, що датується ХХ століттям. Зброю було надано Володимиром «Штурмом» Правосудом, сотником 19 сотні Самооборони Майдану й бійцем 2-ї афганської роти 24 ОШБ «Айдар». У зйомках бою також брали участь 150 військовослужбовців Президентської бригади Нацгвардії України.

Що в «Крутах 1918» зроблено на високому рівні – так це саундтрек. Музику до фільму написав італійський композитор Марко Моріні, а пісні виконані Христиною Соловій та гуртом «Гайдамаки».

Загалом фільм хороший і його варто переглянути хоча б через описані в ньому події, але, через певну непрофесійність українського кінематографу, стрічка може бажати кращого. Але все ж приємно бачити, що українське кіно намагається розвиватися і “Крути” – це доказ того, що в нас є всі шанси на те, що наші фільми мають майбутнє.

Ольга ГРИНЧУК,

студентка 2 курсу спеціальності “Журналістика” НаУ “Острозька академія”

The post Рецензія на фільм “Крути 1918” appeared first on Я - журналіст.