Одного разу просто гортаючи свої соціальні мережі, я натрапила на жахливе відео, у якому показували, як знущаються над тваринами, аби протестувати різні косметичні засоби, медикаменти, тютюн. Без плачу, без болю у душі дивитися було просто неможливо. Але найважче розуміти, що існує тисячі та, навіть, мільйони альтернатив, наприклад, компанія «Pharmagene Laboratories» в м.Ройстон (Англія)- перше підприємство у світовій фармацевтичній промисловості, що використовує при розробці та тестуванні ліків виключно людські тканини і комп’ютерні програми. Оминути це я, звичайно, не змогла, тому одразу поширила у себе на сторінці. Але на цьому це не закінчилось, адже я дізналася, що було створено спеціальну онлайн-петицію, яку кожен бажаючий може підписати, тим самим зупинити цей жах в Україні! І на мій превеликий подив я була першою ужгородкою, хто її підписав!
«Що далі?»-запитаєте Ви. Пройшло декілька годин, і Ужгород був вже на 5 сходинці міст України за рейтингом! Ефект «вау» був присутній на моєму обличчі ще довго! Це було ще одним підтвердженням того, що разом ми здатні на дуже великі і милосердні справи! А все чому? Бо разом ми-СИЛА!
Підписання петиції займало близько 20 секунд, але, який великий крок до, можливо, маленької, але все одно перемоги зробив кожен із цих небайдужих людей! Будемо сподіватися на щасливе закінчення цієї нещасливої історії і заборону тестування медикаментів, тютюну і косметики на тваринах в Україні!
І таких прикладів можна навести безліч! І саме зараз це дуже актуально, адже люди починають згадувати, що вони мають допомагати один одному. Як по-іншому вижити у цьому похмурому, іноді, навіть, жорстокому світі?
Допомога не має меж або ж ступеня якості. Неважливо, що ти зробив, скільки грошей витратив. В кожну добру справу варто вкладати частинку своєї душі, шматочок свого доброго й милосердного серця.
Потрібно бути готовим, що за це тобі ніхто не заплатить, про ЦЕ, можливо, ніхто не дізнається. Кожен волонтер повинен робити всі справи щиро, а не лише для власного піару або реклами. Адже волонтерство – це, насамперед, безкорислива діяльність, яка ніколи не стане твоїм джерелом заробітку. Але чому ж щодня кількість людей, що стають в ряди волонтерів збільшується? Напевно, справа в доброму серці…
Пам’ятайте, що кожну добру справу потрібно завершувати до кінця, адже ,одного разу ввійшовши в життя цих людей, ти залишишся в їхньому серці назавжди і однозначно отримаєш довіру, а її випробовувати не можна.
Самою природою закарбовано, що сильніший повинен захищати слабшого, так давайте не змінювати і не зраджувати цьому правилу. Зараз ти молодий, сповнений енергії і сил, але прийде час і ти згадаєш мої слова…

Дар’я МАЛЬКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Ужгород

The post Волонтерство – робота для душі appeared first on Я - журналіст.

Для мене такою цінністю є щастя інших. Я вважаю, що воно є надважливим пріоритетом у моєму житті з декількох причин. По-перше, науковці довели, що той, хто присвячує своє життя щастю інших, є щасливішим, ніж егоїст, який дбає лише про своє. По-друге, роблячи життя інших радіснішим, ми здобуваємо цінний досвід спілкування з людьми. Звісно, ми усі хочемо бути просунутими і комунікабельними, і допомога іншим – ідеальний варіант для цього.

І ще одне, останнє, проте далеко не найменш важливе, на мою думку. Хіба не приємно побачити щире захоплення в очах бабусі, якій ви щойно купили квіти? А відчувати радісний трепет в грудях від того, що допомогли бідній сироті або розсмішили молодшу сестру? Тут ідеться зовсім не про задоволення собою, а лише про щастя через щастя, через добро. І неважливо, наскільки велику за обсягом добру справу ми робимо – прибираємо парк чи захищаємо нашу державу в зоні бойових дій – цим ми робимо кращими суспільство, планету і самих себе!

Христина ІВАНЦІВ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Львів

Джерело фото: http://kmaalumni.org.ua/multyplikator-dobra/

The post Щастя через щастя appeared first on Я - журналіст.

Зло заманює своїх жертв різноманітними спокусами, адже всі злочини спочатку несуть психічне або фізичне задоволення. Проте після почуття ейфорії приходить усвідомлення свого вчинку і розпач, який супроводжується каяттям.

Добро ж вимагає витримки і неабиякої відваги, бо по-спражньому добрі вчинки рідко приносять якусь вигоду своїм виконавцям. Але з часом з’являється розуміння того, що світ став кращим і в серці починає жевріти вогник, який приємно зігріває. Отже, зло годує наше тіло, а добро – душу.

Не дуже весело усвідомлювати, що прибічників зла стає все більше тому, що прихильники добра зневірюються і втрачають сили відстоювати свої ідеали. Такий час – найкраща можливість проявити найважливішу складову добра – милосердя.

Сьогодні світ байдужіє набагато швидше, ніж колись. Нікого вже не хвилюють чужі долі. Хочеться пожити для себе, а не витрачати дорогоцінні хвилини на вчинки, за які навіть винагорода не передбачена.

Справді, у 21 столітті дуже важко думати про інших, бо так багато турбот. Тому благодійність повинна стати шансом на спасіння, одним із шляхів “лікування” сучасного суспільства. Давно Джек Лондон сказав так: “ Кістка, яку ти кинув псові, не є милосердям; милосердя — це кістка, поділена з псом, коли ти сам голодний не менше за нього.” Тобто ми повинні віддавати не просто тому, що у нас є зайве, а тому що хтось потребує цього не менше за нас. Милосердя є не просто пожертвою грошей або речей першої необхідності. Це ще і підтримка, яка іноді необхідніша за повітря. Підтримка – це міст, що веде прямісінько до людського серця.

На жаль, не всі люди доброчинствують з гарних намірів. Деякі шукають наживи або визнання. Милосердя нічого не коштує, якщо воно не робиться від чистого серця. Дуже влучно висловився відомий французький письменник Франсуа де Ларошфуко:

”Милосердя сильних миру цього найчастіше лише хитра політика, ціль якої — завоювати любов народу….Хоча всі вважають милосердя чеснотою, воно породжено іноді марнославством, нерідко лінню, часто страхом, а майже завжди — і першим, і другим, і третім”.

Врешті-решт, визначити чистоту намірів тої чи іншої особи дуже важко. Залишається тільки слідкувати за своїми вчинками, адже життя подібне бумерангу: що віддаєш, те і отримуєш. Ми не можемо відмовляти у допомозі комусь, бо невеличка дія для нас може стати порятунком для них.

І побачивши колись того, хто просить про допомогу, поставте собі одне просте питання:” А якби я опинився на його місці?”

Адже із ким не буває?

Пам’ятайте: “ Милосердя – це сила, здатна захистити беззахисне” (Г.Честертон).

Ірина МАРЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Черкаси

Джерело фото: http://vynohradiv.info/ispit-z-miloserdya/

The post Маска милосердя appeared first on Я - журналіст.