Кожен із нас часом стикається з труднощами. Особливо важко буває в такі часи, як зараз, коли наша країна переживає безліч страждань. Я думаю, кожен погодиться, що дітям довелося швидко подорослішати. Обставини змусили кожного відшукати свої джерела стійкості, які допомагають нам залишатися сильними, надихають і додають віри в себе.
Для мене джерелом стійкості, насамперед, є моя родина. Батьки завжди підтримують мене, коли мені важко. Вони знаходять можливість порадувати чи відволікти мене навіть у найскладніші часи. Їхня любов і віра в мене допомагають не здаватися. Друзі також є важливою частиною мого життя. Вони завжди поруч, можуть розвеселити мене й підтримати у будь-якій ситуації.
Мене неймовірно надихають наші воїни. Вони захищають нас із такою мужністю, що я відчуваю обов’язок навчатися і працювати заради нашого спільного майбутнього. Їхній приклад і вчинки доводять, що немає нічого неможливого, якщо ти борешся за те, у що віриш. Я дуже вдячна кожному з них.
Кожен школяр може зробити свій внесок у перемогу України, навіть якщо це здається маленькою справою. Я, наприклад, стараюсь гарно вчитися. Адже освіта – це ключ до відновлення країни. Вона допоможе мені в майбутньому брати участь у відбудові нашої держави, її підтримці та розвитку. Також я намагаюсь допомагати військовим: разом із батьками та однокласниками долучаємось до різноманітних ініціатив із збору коштів, пишемо листи, виготовляємо обереги та збираємо посилки зі смаколиками для наших захисників. Особливу увагу приділяю підтримці та турботі про себе та людей, які мене оточують, адже психологічна допомога зараз дуже важлива.
Хоча іноді руки просто опускаються… Коли, прокинувшись від вибухів, ти відчуваєш паніку, страх, розгубленість і тривогу, яка просто розриває тебе зсередини палючим вогнем. Такі моменти вибивають ґрунт з-під ніг, порушують відчуття безпеки та спокою. Тоді спрацьовують інстинкти: з’являється непереборне бажання захистити себе і близьких. Ти збираєш себе докупи і намагаєшся швидко оцінити ситуацію. В голові немов іскри літають безліч питань. Де знаходиться укриття? Яка ситуація за вікном? Чи варто діяти негайно? Поряд із непереборним фізичним страхом виникає відчуття безпорадності або гніву через тривале та безглузде насильство, особливо коли війна руйнує наше звичне життя.
Саме тоді, коли настають важкі хвилини, ми просто змушені зібрати волю в кулак і йти вперед, незважаючи на труднощі. Українці завжди вирізнялися своєю стійкістю та непохитністю. І ось побачивши таке завітне повідомлення в телеграмі – «Пісять і спать» – ти починаєш усвідомлювати, що попри все ми повинні зберегти спокій та стійкість. Ми не маємо права здаватися. І кожна наша справа допоможе захистити те, що нам так дороге – наше майбутнє.
Не можу не згадати, що джерелом сили для мене є природа. До прогулянок на свіжому повітрі мене привчив татусь. Ми багато часу проводимо на природі, мандруємо під звуки птахів і шелест листя. Усе це допомагає заспокоїтися й наповнитися енергією.
А ще мене надихають книги. Вони дають мені натхнення, допомагають зрозуміти, що навіть у найтемніші часи завжди є шлях до світла.
Насправді джерела стійкості є всюди. Це і допомога волонтерів, і наші вчителі, які продовжують навчати навіть у важких умовах. Це неймовірні історії наших людей, наша співуча рідна мова й пісні. Усе рідне на цій землі додає сил. Найголовніше — помічати ці джерела.
Я вірю, що кожен із нас може подолати труднощі, якщо черпатиме натхнення в таких джерелах сили. Адже саме вони допомагають нам залишатися сильними, мріяти й творити.
Ангеліна НЕТРЕБА,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Миколаївської гімназії №14