Хочу розповісти вам про одну неймовірну людину в моєму житті — про свою матусю – Ларису Кутоманову. Захоплююсь її добротою, відданістю, щирістю та відкритістю до оточуючих, бажанням допомогти усім стражденним. Вона справжня героїня, яка щодня робить світ кращим…
З 2022 року разом зі своєю молодшою сестрою Альоною Іщенко офіційно працює співробітником Товариства Червоного Хреста України в Харківській області, напрямок – догляд вдома за самотніми. Просто вражає, як матуся може знайти спільну мову з кожною людиною. Уміє вислухати, дати пораду, підтримати, вирішити проблему.
Коли у березні 2022 у районі оголосили примусову евакуацію, то з’ясувалося, що про одну з підопічних, інваліда ІІІ групи Дюбіну Л.М., подбати нікому, бо її діти були занадто далеко – в окупованому Херсоні. Наша родина навіть не обговорювала – Людмила Миколаївна їде з нами! Так і прожили в евакуації разом, спочатку на Дніпропетровщині, потім перебралися ближче до дому – у Лозову.
Матуся тісно співпрацювала з Анною Щіковською та Світланою Жмако. Активні бойові дії уже велися за 7 кілометрів до нашого міста. Волонтерки-барвінківчанки складали списки людей, що з якихось причин не змогли евакуюватися, організовували адресну гуманітарну допомогу. Мої батьки шукали по аптеках Лозової такі необхідні ліки, електрообігрівачі, електроплитки, оскільки газопровід на той час уже був пошкоджений і приготування їжі для барвінківчан стало неабияким квестом! Ставили в машину і пару мішечків корму для котиків та собак. А сестра Альона, тендітна дівчина, ризикуючи життям, доставляла все це в наше прифронтове містечко, розвозила вулицями, щоразу здригаючись від постійних вибухів…
Нарешті настав той день, коли ми змогли повернутися додому, проте шалений темп волонтерського життя нашої родини не зупинився. Наприкінці травня 2023 року разом із своїми приятельками – Оленою Бабіч, Альоною Іщенко, Аліною Лантух – вирішили трішки підбадьорити поранених, що лікувалися в нашому госпіталі, тому насмажили для них 1300 млинців! А в грудні привітали захисників з Новим роком, зробивши олів’є, домашні ковбаски, пиріжки, торти, цукерки – усе, що треба на свята.
Матуся часто відвозить нашій церкві гуманітарну допомогу, миючі засоби, пусті бляшанки для окопних свічок. Передається необхідне і до Святогірської Лаври, що переповнена місцевими жителями та біженцями, багато з яких втратили власне житло…
Ось чому людина, яка мене надихає, – Лариса Кутоманова. Жінка, котра на власному прикладі довела, що треба залишатися людиною навіть у часи найважчих випробувань і робити світ кращим! І почати варто з себе…
Єлізавєта КУТОМАНОВА,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Барвінківського ліцею №2 Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області