Людина – це неймовірне створіння, ми маємо здатність мріяти, змінюватися та самовиражатися, шукати своє місце в світі та намагаємось зробити світ кращим.
Комусь до вподоби подорожувати, досліджувати світ, волонтерити, робити відкриття. І звичайно у мене теж є свої вподобання , але для початку розкажу свою історію.
Мене звати Саша Довгань . Ходжу у 7 клас, і у цей важкий період війни стараюсь добре вчитись. Навчаюсь у ЗЗСО “Шимковецька гімназія” Збаразької МР. Шкільні предмети у старшій школі мені до вподоби, адже вони сприяють розкриттю нових знань, навичок, а це є важливим для мого майбутнього. Подобається вивчати хімію, бо там ми не маємо права на помилку, а також українську літературу, розвивають уяву та творчість.
Підтримка моїх батьків дає мені впевненість у своїх силах і сприяє успіхам у навчанні. Тож розповім про родину. У мене є сестра Мілана, і разом ми вчимося не лише в школі, але й у житті. Мама Наталя, працює приватним підприємцем, вона завжди вчить мене бути відповідальним і не боятися ризикувати. Мій тато-фермер. Це означає, що кожен день в нашій родині наповнений не лише звичайними справами, а й особливим духом праці та відповідальності.
Ще будучи маленьким мені хотілось бути копією батька. Я бачив як він прокидається рано вранці, коли ще тільки сходить сонце, і вирушає у поле. Моєму здивуванню не було меж: де у тата береться стільки сил. І ось тоді я зрозумів, що моя мрія-стати таким, як він, бо для нього фермерство не просто покликання, а частина життя. Тато навчив мене цінувати землю та розуміти важливість кожного кроку. Тому після 9 класу буду поступати навчатись у аграрну сферу. Мені подобається і я хочу бути ближчим з природою, розуміти як працює земля, як важливо зберегти її для майбутніх поколінь . В майбутньому розвиватиму те, що він створив, удосконалювати і робити фермерство більш з новітніми технологіями, але при цьому зберігати традиції батька. Тато радіє такій моїй мрії. Звичайно, я і зараз стараюсь йому допомагати, але коли виросту , то будемо працювати разом на нашій землі, обговорювати, як покращити врожай для нас людей і тварин. Ось така моя справа майбутнього, сподіваюсь у мене все вийде.
Я ще юний, і багато чого попереду. Але я вже знаю одне: моя історія-це тільки початок великого шляху, і я готовий йти вперед , вчитися, працювати і бути гордим за те, ким я є.Моя історія ще тільки починається .
Олександр ДОВГАНЬ,
лауреат XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учень ЗЗСО “Шимковецька гімназія” Збаразької міської ради Тернопільської області