Гортаючи сторінки книг або переглядаючи фільми, я задумуюсь над запитанням: «Хто є тією людиною, яка мене надихає?». І відповідь так близько: «Це- моя мама». Моя матуся − моя найкраща подруга. Вона вірить у мене навіть тоді, коли я сама втрачаю віру, навчає багатьох цінних речей. Моя матуся є прикладом мудрості, доброти, щедрості. Вона мотивує мене ніколи, за жодних умов, не здаватися. Якщо я помиляюсь, вона каже, щоб я не сумувала, адже помилки − це шлях до успіху. Поруч із такою мамою хочеться ставати кращою. Вона є тією людиною, на яку я хочу бути схожою, яка мене надихає.
А ще моя мама, яку звуть Мар’яна, працює завідувачем відділення денного центру соціально-психологічної допомоги особам, котрі постраждали від домашнього насильства, і лідером волонтерів у Збаразькій районній організації Червоного Хреста. Я вважаю, що працювати з людьми може людина з великим серцем. Мама допомагає людям, які опинилися в кризових ситуаціях, стабілізувати стан, прагне до того, щоб люди відчули підтримку, переймається долею кожного. І основне, моя матуся допомагає знайти внутрішній спокій і силу для подолання життєвих труднощів і будувати плани на майбутнє людям, які відчувають біль, тривогу, а часом і розпач. Працювати з людьми, розуміти та допомагати їм, мене навчає мама.
У волонтерській червонохресній команді вона вже два роки .Як лідер волонтерів, мама активно бере участь у різних напрямках, а саме: сприяє видачі продуктових наборів для осіб , які перебувають у складних життєвих обставинах, організовує дозвілля людям поважного віку, залучає молодь до роботи червонохресного руху. Як я люблю брати участь у благодійних заходах, які проводить моя мама разом із своєю командою. Волонтерство для моєї матусі- це не робота , це покликання !
І тому я переконана, що моя мама є тією людиною, яка мене надихає!
Вероніка БЛАГІЙ,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Збаразького ліцею №1 Тернопільської області