Публікуємо фотороботу Юліани Фігар, вихованки журналістської студії «Плеяда» КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» Сарненської міської ради Рівненської області (керівник – член Національної спілки журналістів України Денис Вакулко), яка здобула Диплом першого ступеня на XIV всеукраїнському конкурсі учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”.
На світлинах зображено 4 емоції, що притаманні людині, яка бачила справжню війну. Насправді таких почуттів може бути безліч проте у своїй роботі я виділила декілька – страх, паніку, гнів та журбу.
- Страх – це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки.
- Паніка – психічний стан людей, несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації.
- Гнів – бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього; злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.
- Журба – один із найскладніших емоційних станів, які можуть вплинути на наше фізичне та психологічне самопочуття. Це почуття глибокої тривоги, печалі та безнадії, яке може змінити все наше сприйняття світу
Моделлю цих світлин стала Лада Сінякова, для якої війна почалася у 2014 році, їй тоді було 5. Народилась вона в невеликому місті Курахове, що на Донеччині. Її тато працював кранівником за кордоном, а мама була лаборантом з хімії у місцевій школі.
«Памʼятаю себе маленькою яка любила дивитися у вікно, спостерігаючи за нічним небом. Наприкінці січня 2014 року в місті стало дуже голосно, так як бойові дії відбувалися близько до нас. Мені заборонили дивитись у вікно щоб не отримати поранення після чергового бомбардування…» – каже Лада.
Вона із сімʼєю, тікаючи від війни, виїхала до росії в місто Анапа до родичів, проте у 2021 році повернулися до України вже у місто Сарни, що на Рівненщині. Тут вона почали нове життя, але знову 24 лютого 2022 року вона як і усі українці прокинулась вже у повномасштабній війні.
«Ця війна змінила повністю мої погляди на життя. Я зрозуміла одне – немає нічого постійного, все змінюється…» – зі слів Лади.
Цими фото я хочу показати, наскільки різні бувають історії, наскільки різна для кожного війна. І найголовніше те, що кожен з нас хоче завершення, хоче мирного життя. Війна не потрібна, від неї суцільні негаразди.
Страх
Паніка
Гнів
Журба