Цього року Григорію Сковороді виповнюється 300 років. Мислитель, поет, філософ, гуманіст та знана постать не тільки на батьківщині, але й в усьому світі. Його думки пройшли три століття й не втратили своєї сили. Пошуки себе, свого я та місця у світі – все це основоположні ідеї, які не втрачають актуальності по сей день. Сковорода показав свої задуми у філософських творах та на прикладі власного життя.
Дві натури та три світи
Дві основних теорії у філософії Григорія Сковороди – наявність двох натур та трьох світів. Видима натура це – твар, невидима натура – Бог. Світи поділяються на: макрокосм (світ, який нас оточує), мікрокосм (людина) та світ символів (Біблія). Не пізнавши одного світу неможливо пізнати двох інших. Почати варто з себе, а саме з самопізнання.
Пізнання себе
Важливою частиною філософії Сковороди є пізнання себе. Це як невід’ємна складова щастя. Пізнавши себе людина знаходить місце в суспільстві та сенс життя. Загалом нема точної формули самопізнання, але цього можливо досягнути під час навчання та пошуку “сродної праці”. Також це стосується ідентифікації себе як людини.
Сродна праця
Сродна праця – це призначення, діло, яке є найбільш підходящим для людини. Така праця повинна розкривати всі таланти та здібності. Обрана справ повинна приносити задоволення, а не тільки слугувати джерелом для існування. Простіше кажучи, це – покликання, яке відповідає людині якнайкраще. Це важлива складова щастя, оскільки ми віддаємо роботі молодість та сили. Якщо праця не приносить ніякого задоволення, то й щасливим себе назвати тяжко.
Мандри філософа
Багатьом Сковорода відомий як мандрівний філософ. І, дійсно, його подорожі мали великий вплив на подальше мислення й філософію. В основному, подорожував по Слобожанщині, але найбільша його мандрівка відбулася з серпня 1745 по жовтень 1750. Сковорода поїхав у якості перекладача на закупівлю Токайського вина для царського двору. Шлях простягався до Австро-Угорської імперії. Саме там мислитель познайомився з протестантизмом, що в подальшому вплинуло на його світогляд.
Барокко
Вивчаючи людину слід згадати про її добу, оскільки це важливий аспект, який впливав на творчість зокрема. Григорій Сковорода проживав з 1722 по 1794 роки. XVIII століття – українське барокко сходить на нівець, але, все-таки, породжує нову літературу та історію. Для філософа були притаманні як риси барокко, так і просвітництва. Безумовно, Сковорода випередив свій час, задавав тенденції на століття вперед.
Релігія
Для Сковороди, як для барокової людини, релігія відігравала надзвичайно важливу роль. Філософ осмислював життя через призму Святого Письма, навіть, виділивши Біблії окремий світ. Під час мандрів у Європі познайомився з протестантизмом. Разом з цим, згодом, філософ приймає аскетичний стиль життя. Філософія Сковороди будувалася навколо християнських засад, тому слід враховувати це в образі постаті.
Філософ-містик
Впродовж життя Григорія Сковороди траплялося багато містичних подій та віщувань. Коли перебував на Київщині, невидима сила потягнула його назад, тож він спішно подався геть. 3 вересня 1770 в Києві почався мор. Але найцікавіше те, що філософ передбачив свою смерть. Сам викопав собі яму, поклав під голову Біблію і більше ніколи не проснувся.
Висновок
На мою думку, творчість Григорія Сковороди — це те надбання, яким варто пишатись і вивчати. Особливо в час, коли важливо віднайти власну ідентичність й збагнути те, ким ми є.
Вероніка ПАТИНОК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
Джерело інформації — Лабораторія з розвитку критичного мислення: