У світі немає кіноіндустрії масштабнішою за індійську. Щороку в Індії створюється більше тисячі фільмів, також на відміну від Голівуду, хінді-кіно охоплює різні мови з різних регіонів.
Індійський кінематограф почав своє існування досить давно, а саме з виходу фільму Дадасахеба Пальке «Raja Harishchandra» 3 травня 1913 року. Це був перший повнометражний німий фільм у Індії тривалістю 40 хвилин. Сюжет цього фільму базується на історії про Харішандру. Відтоді Дадасахеба вважають батькомхінді-кіно. Після ранніх експериментів у німому кіно14 березня 1931 року у індійських кінотеатрах відбулася прем’єра першого озвученого фільму «AlanAra» тривалістю 124 хвилини. Протягом багатьох років виникло декілька класичних жанрів: історичний епос, карі вестерн, куртизанський, який висвітлює приголомшливу кінематографію та чуттєву хореографію, і міфологічний. Актори, а не сюжети часто були рушійною силою для фільмів. Починаючи з 1936 року, коли Ашок Кумар а Девіка Рані виступили першою зірковою парою, індійська громадськість виробила ненаситний апетит до новин про своїх зіркових героїв екрану. Тоді найбільший інтерес був до Раджа Капура, Даніла Кумара, Дева Ананда, Мадхубаху, Мумтаз та Зенати Аман.
У 70-х роках минулого століття індійська кіноіндустрія стала найбільшою кіно столицею світу за кількістю проданих індивідуальних квитків та знятих фільмів. Саме тоді, за даними OxforDicDictionary.com, виникло поняття «Боллівуд», внаслідок поєднання двох слів «Бомбей» та «Голлівуд». Класика цього десятиліття – «Anand», «Don», «ChupkeChupke», «Bobby». Тоді були популярними Вінод Ханна, Ріші Капур,Хема Маліні, особливо Амітабх Баччан, якийвпевнено прокладав свій шлях до успіху. У цьому періоді цінувалася якість виконання, талант. Також його називали «десятиліттям справжнього кіно-божевілля», адже фільми були шалено популярними, а людей в кінотеатрах змушена була контролювати поліція.
Більшість критиків, як правило, сприймають 1980-ті як “низьку точку”хідні-кіно, а 1990-ті “найнижчу”. Але варто звернути увагу на різноманітність жанрів цього періоду. Романтика в повітрі, танцювальна музика, яскраве вбрання та колорит додавали особливості цьому періоду, а поезія та безсмертні композиції Хайямама стали поверненням класицизму 50-х років. Безумовні хіти 80-х це «Karz», «Khubsoorat», «Mr india», «Qayamat Se Qayamat Tak», «Hello Bombay!». Найвідомішими стали Шрідеві, Мідхун Чакраборті, Амріш Пурі.
1990-ті жахливі чи дивовижні? У цей період Боллівуд переживав фінансову кризу, знімати якісне кіно було дорого та ризиковано, адже люди середнього класу рідко відвідували кінотеатри і часто обирали для перегляду Голлівудські стрічки. Тоді розпочинали свою кар’єру Шах Рук Кхан, Амір Кхан, Салман Кхан, Акшай Кумар, Аджай Девган, Каджол, Шілпа Шетті, Мадхурі Діксіт.Але глядачі все одно переживали за долю Раджа й Сімран у фільмі «DilwaleDulhaniaLeJayenga», наслідували стиль «KuchKuchHotaHai» та мріяли про таке кохання як в Према та Ніши в «HumAapkeHainKoun..!».
Ключові зміни відбулися в Боллівуді з початком нового тисячоліття, відбулося творче відродження. Коли межі між мистецтвом та комерцією падали, як Берлінська стіна, з-під завалів виходили цікаві історії, порушуючи всі правила та норми. Основні зрушення у сучасному індійському кіно зруйнували всі стереотипи, змінили характер музики та хореографії, розширили горизонти та надихнули. Це все сприяло народженню нових кіно шедеврів. Зображення величної історії у фільмах «Padmaavat», «BajiraoMastani», «ThungsofHindostan»; вічного кохання «Dilwale», « RamLeela», «RabNeBanaDiJodi»; драми «Chhapaak»,«GullyBoy»,«ChakDe! India»; комедії «Piku»,«ChennaiExpress»,«pk»; а також екшен, жахи, мелодрами та багато іншого. Зараз з легкістю можна знайти якісний та гарний фільм на будь-який смак, і отримати від перегляду справді море позитивних емоцій.
Дехто говорить, що Боллівуд – це просто пісні та танці. Але це говорять ті, хто ще не відкрив цю барвисту скриню, наповнену магією індійського кіно.
Катерина САВІЦЬКА,
випукниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Житомирська область