Бути президентом – справа дуже відповідальна та складна, бо в твоїх руках доля цілої країни, усього народу. Але якщо б мені випала така можливість, я би багато чого змінила.
По-перше, я би підвищила пенсії та зарплати. Прожитковий мінімум у дві тисячі гривень! Хочеться звернутися до шановних депутатів: « А ви проживете на ці гроші?» Останні роки українці не живуть, а виживають. Пенсій ледве вистачає на ліки та харчування, вже не кажучи про оплату комунальних послуг та інше. У Європі пенсіонери подорожують і загалом живуть у достатку. Чому наша влада не може забезпечити людям гідну старість?
По-друге, для мене найважливішою цінністю є здоров’я та життя людей. Тому дуже важливим є якість медичного обслуговування в нашій країні, яка зараз, м’яко кажучи, не на високому рівні. Прийшовши до влади, я би зробила безкоштовними ліки від тяжко виліковних хвороб, встановила би нове та сучасне обладнання у лікарнях та поліклініках, і не тільки у великих містах, а і в маленьких містечках та селах, тому що на якісну медицину заслуговують усі українці. Також відремонтувала би усі лікарні та пологові будинки. Які умови надають державні лікарні? Це ж просто жахливо, обшарпані стіни, старі ліжка і саме відношення медиків до людей, яке можна описати так: «Плати або вмирай». Я би підвищила заробітні плати лікарям, бо бракує кваліфікованих спеціалістів, особливо в селах, де інколи один фельдшер на все село, а то й взагалі його немає.
Ви запитаєте, а де ж взяти гроші на усі ці реформи, і чому це досі не зроблено, це ж очевидно? Відповідь на запитання така ж очевидна. Уся проблема в корумпованості усієї медичної системи і справа навіть не у дрібних хабарах, а у самих відносинах, які вже чітко закарбовані в українському суспільстві. А будуються вони приблизно так: потрапивши у лікарню, з тяжкою хворобою, ви розраховуєте на якісне обслуговування, своєчасну допомогу, належний догляд, але усього цього ви не отримуєте, а чому? Правильно, доки не заплатите, і ця схема вже так добре вивчена українцями, ніби так і повинно бути. Але це не норма, люди заслуговують на безкоштовну медичну допомогу і це відома практика у європейських країнах. І щоб змінити ситуацію на краще, треба змінювати усю систему, починаючи з посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, закінчуючи фельдшером у селі, який вимагає гроші за те, що повинен надати безкоштовно.
Наступне, що би я хотіла змінити, це освіта, адже наше майбутнє залежить від молоді та дітей. Діти повинні мати право вибирати вивчати ті науки, які їм більше подобаються та до яких в них більше здібностей. Також сам процес навчання повинен бути легким та невимушеним. А перевірка знань та екзамени не повинні викликати в учнів нервові зриви та переживання. Я би додала більше позашкільних занять, щоб діти розвивалися не тільки за нудними книжками, а й мали час творчо відпочивати. Я би побудувала побільше спортивних майданчиків, центрів творчості та дозвілля, щоб діти мали, де проводити вільний час з користю.
Також я би зайнялася покращенням екології в Україні. Перш за все розібралася би з ситуацією, яка відбувається у Карпатах і на Поліссі. Це незаконна вирубка лісів та розкрадання цінних покладів бурштину. Кожен день карпатські ліси все зменшуються і зменшуються, стовбури дерев цілими вагонами нелегально вивозять, у тому числі т цінні породи деревини. Держава ніяк не захищає свої природні багатства. Я би посилила заходи охорони карпатських лісів, а за кожне незаконно вирублене дерево саджала у тюрму Так, жорстокі методи, але по іншому природу не врятувати. Масовий нелегальний видобуток бурштину також загрожує екології нашої країни, а саме її внутрішнім водам! Усі контрабандисти та посадовці, які замішані у цих брудних справах повинні бути суворо покарані, а не виходити на волю під мільйон застави, яка не складає і третини награбованого унаслідок продажу корисних копалин. Тоді надра нашої рідної землі нарешті залишать у спокої люди, які хочуть нажитися на цьому. Розумно так було б вкласти гроші у будівництво сміттєперероблюючих заводів. По-перше, не було б цих жахливих сміттєзвалищ, які забруднюють навколишнє середовище, а інколи навіть горять і отруюють повітря. Перероблюючи відходи, ми отримуємо енергію та вторсировину, з якої потім роблять багато чого,зокрема, асфальт і навіть одяг.
Можна дуже довго говорити про те, що би я зробила, якби стала президентом, бо проблем в країні багато. Але якщо у майбутньому я стану президентом, то обіцяю, що буду робити усе, щоб українці жили у високорозвинутій та процвітаючій країні в мирі та злагоді.
Кристина ЛОЗОВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на бьазі НаУ “Острозька академія”,
м.Білгород-Дністровський, Одеська область