У нашому селищі Асканія-Нова на Херсонщині будується православний храм. Величезна споруда поступово зростає на очах місцевих жителів. Виблискують на сонці золоті куполи, приїздять паломники, зросла кількість прихожан, активно працює церковна громада.
Звідки я це знаю, запитаєте ви? Будиночок мого дідуся та бабусі знаходиться поруч. Тож я бачу, як поступово, рік за роком зростає святиня, впорядковується подвір’я, люди приходять на великі церковні свята, часто зустрічають ікони, проводять хресні ходи. Діти разом з батьками приходять за благословенням перед початком навчального року, а випускники відвідують храм, щоб отримати благословення у день випускного свята. Настоятель храму отець Іоанн Канінець частий гість на шкільних заходах. В свою чергу, школярі теж вносять лепту у розбудову храму. Так, старшокласники неодноразово допомагали розвантажувати цеглу для будівництва.
Влітку храм приваблює численних туристів, які, стомившись після огляду заповідника, заходять вклонитися іконам та поспілкуватися з протоієреєм отцем Іоанном. Він залюбки розповідає про ікони, привезені звідусіль та подаровані меценатами, охоче знайомить з процесом будування.
Почалося будівництво храму у 1995 році за ініціативи та на кошти племінника засновника заповідника, громадянина князівства Ліхтенштейн, барона Едуарда (Олега) Олександровича Фальц-Фейна, а вже потім на пожертвування. Мало хто вірив у те, що будівництво церкви взагалі можливе. На початковому етапі допомагали підприємства Чаплинського району, деякі херсонські організації. Настоятелю Свято-Димитрівської церкви отцю Іоанну довелося прикласти чимало зусиль у пошуках спонсорів й меценатів. Проте, він твердо увірував у те, що храм буде обов’язково побудовано. Але на дворі стояли смутні 90-ті, коштів хронічно не вистачало, тому будівництво храму призупинилося аж до 2007 року.
Цей рік видався карколомним. Отець Іоанн отримав дозвіл на паломницьку поїздку на Святу Землю. Стали допомагати паломники, приватні підприємці, які жертвували на будівництво певні суми грошей. Ці паломницькі поїздки надали можливість отцю Іоанну зрушити з місця будівництво. Завжди звітували до Ліхтенштейну, адже барон Едуард Олександрович не переставав цікавитися ходом робіт. У лютому 2008 року хранитель роду династії Фальц-Фейнів знову зробив внесок, неоціненну фінансову допомогу, що дало можливість закінчити будівництво основної будівлі і встановити купола на храмі.
Можна сміливо стверджувати, що сьогодні 9-ти купольний, з червоного каменю храм став прикрасою не тільки нашого селища, а й окрасою всієї православної Херсонщини. Розміри споруди вражають. Діаметр центрального купола – 7 метрів, купол дзвінниці – 5 метрів. Висота храму до хреста дзвінниці – 32 метри. Сьогодні це найвища будівля селища. Напис на самому великому куполі, вагою у 290 кг, – «в дар від барона Е.О. Фальц-Фейна». Нижній храм має висоту 4 метри, з яких 3 – в землі. Тут будується престол на честь царя Миколи ІІ, який, як відомо, відвідав Асканію-Нова у квітні 1914 року, та на честь благовірного князя Олега Брянського – небесного покровителя барона Едуарда Олександровича Фальц-Фейна. На кожному з двох поверхів заплановано по 3 престоли, головний з яких – на честь ікони Божої Матері «Спорительница хлебов», яка опікується хліборобами, адже Херсонщина – хлібний край. Ця храмова ікона написана одним з кращих московських іконописців Міхаїлом і подарована храму скульптором Дмитром Тугаріновим. У верхньому храмі престоли на честь шанованих у православ’ї стариць – Ксенії Петербурзької та Матрони Московської.
Праворуч будівлі відкрито літній храм для багатолюдних богослужінь. Поруч встановлено Поклінний хрест, присвячений пам’яті всіх тих, хто віддав своє життя за віру Православну і Вітчизну, починаючи від козацтва до героїв афганської війни. Крім того, на території будується трапезна й майстерня, місце для відпочинку прихожан, притулок для одиноких літніх людей. Зараз у храмі настоятелем зібрано чимало православних святинь, тут приймають присягу кадети козацького коша, приїздять звідусіль паломники, заходять туристи.
Інколи нам здається, що всі цікаві події вже відбулися колись, задовго до нас. На мій погляд, будівництво православного храму є видатною і визначною подією в будь-якому селищі чи місті. З появою кожного храму й церкви, кірхи чи мечеті, костелу чи синагоги, в світі примножуються частки добра й культури, любові й злагоди, яких нам так не вистачає в сучасному житті. Гадаю, що через роки я з превеликим задоволенням буду розповідати своїм дітям про наш храм, очевидцем будівництва якого мені пощастило бути.
Микола КРАВЕЦЬ