Кожна людина по-своєму цікава і неповторна, розумна і кмітлива, є єдиною у своєму роді. Але чомусь багато хто не хоче показувати свого справжнього обличчя, а ховається за маскою вигаданих личин. Чому ми боїмося показати свою індивідуальність? Чому добрі хочуть показати себе злими і навпаки? Чому?.. Знайти відповіді на безліч таких питань, звичайно, можна. Але кожна людина мусить знайти їх в своїй душі, адже саме вона чомусь і вирішила ховатися від усіх. Мені б хотілося написати лише про деякі з найпоширеніших, за словами моїх знайомих, причин.
Однією із найпоширеніших причин є те, що людина боїться показати, яка вона насправді, боїться, що люди цього не зрозуміють або використають у своїх цілях. Щоб це зрозуміти, потрібно проаналізувати якусь ситуацію.
Наприклад, є дуже добра, чесна і відкрита людина. Вона не боїться цього показати, допомагає всім і кожному і якщо має можливість, і якщо її не має. Але в наш час є мало тих, хто на добро відповідає добром, на допомогу допомогою. Більшість вважає: “Мені всі зобов’язані допомагати, хочуть вони цього, чи ні”. Тоді ця добра людина це помічає, починає розуміти, що її використовують і замикається в собі. Починає вести себе по-іншому, ховає добрі риси і показує оточуючим тільки погані. На питання, чому так, відповідає просто: “Оточення довело”. Так чи інакше, оточення чи страх перед ним, але людина замикається. Хтось може говорити, що люди тут ні до чого, що це сама людина так робить, але я
не згодна. Ще з народження дітей вчать бути такими, як вони є, а не
притворятися. В тому, що ця думка змінюється, винні ті, хто цю дитину
оточує. Тому я не вважаю це “дволиччям” — це просто душевний стан.
Також поширеною проблемою є страх не сподобатися іншим тому, що ти ындивідуальність – єдина і неповторна. А люди вважають, що якщо ти ведеш себе не так, як усі, не йдеш сліпо за натовпом, — то ти не такий, з тобою не треба спілкуватися, тебе треба зневажати і минати десятою дорогою. Чому? Так це ж чистої води ідіотизм – не любити людину, бо вона не така, як усі! Що може бути тупішим? Звичайно, зважати на думку інших потрібно, але не настільки, щоб ховати і видаляти свою. Не подобаєшся своєю індивідуальністю – відправ подалі ту людину і будь собою, адже є ті, хто це зрозуміє і оцінить.
Із свого життя я зробила такий висновок: ось іде життєва дорога – рівна, пряма. Від неї є два відгалуження – одне на ліву сторону, а інше на праву. По широкій центральній дорозі йде натовп, “сіра маса” (стадо баранів), яка сліпо повторює вчинки одне одного. На цій дорозі людей найбільше. По відгалуженні лівої сторони ідуть ті, хто свою індивідуальність показує у колі друзів, використовує її доти, доки їм це потрібно. Тут теж іде багато людей, але їх менше, ніж “сірої маси”. І залишилась права сторона – це сторона тих, хто не боїться себе показати, кому думка оточення про них зовсім не важлива і не грає ролі у їхніх вчинках. На правій стороні здебільшого розумні, талановиті, люди із нестандартним мисленням, тобто ті, хто завжди добивається в житті свого. Звичайно, людина може змінити своє життя, перейти з однієї сторони на іншу, але це буде дуже важко, потрібно мати залізну силу волі.
Ще одною поширеною причиною є бажання сподобатись. Можливо, вона є схожою на попередню, але не зовсім. Страх ховає всю індивідуальність, а це – показує лише ті її грані, які, як вважає та чи інша людина, допоможуть їй і індивідуальність показати, і вигнанцем не стати.
Такими рисами може бути сила волі, доброта (в межах розумного) та щирість і відкритість.
Ще гірша ситуація із соціальними мережами. Є два варіанти поведінки людини в них. Або людина в житті не є собою, а в мережі є, або навпаки. Так що тут важко не помилитися, що собою являє дана людина. Але якщо з нею довго спілкуватися, то все можливо побачити і зрозуміти.
Проблемою є те, що люди не бувають чесними самі з собою, не хочуть зізнаватися собі в тому, що вони притворяються. В мене є знайомий, який показує себе як останнього егоїста, якому на все наплювати. Таким його бачать майже всі оточуючі. А з іншої сторони, своїм друзям він завжди допоможе і підтримає у важку хвилину. Його поради завжди хороші і по суті справи. Так само є егоїсти, які роблять вигляд, що вони хороші і намагаються допомагати. Можливо, у них і добре виходить прикидатися і давати поради, але на підсвідомому рівні їхні поради формуються так, щоб не допомогти. А нашкодити тому, кому вони їх дають. Таке життя і з цим нічого не зробиш…
Олеся МІЩУК