Насправді, погляньмо на успішних людей. Невже ви справді думаєте, що їм так легко дістався той омріяний успіх? Невже вони просто щасливчики по життю?

Як би хотілось, щоб все було так легко, але, повертаючись в реальність, мушу сказати, що це не так. У житті кожен повинен працювати, аби дійти до мети.

Візьмемо за приклад Джоан Роулінг – письменницю, яку знають в усьому світі, твори якої читає майже не кожна дитина. Чи знали ви, що їй відмовляли надрукувати книги про Гаррі Поттера понад десяток редакторів? Успіх Джоан був непростим, та вона не здавалася, а навпаки переймала досвід й крокувала далі.

А як щодо Уолта Діснея і його відомого тематичного парка. Чи цікавилися ви колись, як йому вдалося реалізувати ідею з «Діснейлендом»? Уявіть: 300 разів Уолт Дісней чув слово «ні», але не засмучувався й не падав духом. Таких особистостей сотні тисяч і кожен з них скаже вам, що доводиться працювати не покладаючи рук, для того, щоб досягти бажаних вершин. Як бачимо: результат успіху цих людей далеко не удача, тільки віра в себе і бажання йти до кінця стало одними із складових їх тріумфу.

Не потрібно думати, що ви чимось гірші від інших, що не зможете досягти такого колосального успіху. Ці думки лише стримують. Стримують ваш потенціал, ваші уміння та навики. Переконайте себе в тому, що ваша ціль буде досягнена. Якщо ви точно знаєте, чого хочете, якщо вірите в себе, ідіть вперед! Залиште всі сумніви за бортом, не слухайте тих, хто намагається відмовити вас, не опускайте руки, коли зазнаєте невдачі.

Неважливо під якою зіркою народилися, хто ви є за знаком зодіаку, чи в якому місті живете, можливість стати успішним є у кожного. Все залежить лише від власних дій.

Складові успіху – не везіння, удача чи фортуна, а робота, розвиток і бажання досягти своєї цілі. Якщо маєте мету, то впевнено крокуйте до неї. Використовуйте всі надані вам можливості, докладайте максимум зусиль, вірте в себе, а не в загадкове щастя!

Аліна БАРАНЕЦЬ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

м.Конотоп, Сумська область

The post Успіх – це не удача appeared first on Я - журналіст.

На мою думку, успіх – це певні досягнення людини, які також високо оцінені іншими. Часто це поняття дуже залежить від думки суспільства, але не треба забувати, що об’єктивна оцінка своїх здібностей – важлива складова успіху. Якщо багатьом не подобаються твої малюнки, твори – це означає, що світ просто не розуміє справжньої ідеї. Наприклад, скільки художників свого часу не мали підтримки, їх не поважали, вважали нікчемністю. Тільки після смерті люди заговорили про них, як про великих митців. Тож, по-перше: успішна для мене людина ніколи не опускає рук і впевнено йде до своєї мети, незважаючи на думку більшості.

Іноді успіх кардинально змінює людину. Важливо в цей момент не захворіти на так звану «зіркову хворобу». Адже так можна втратити більше, ніж було спочатку. Люди, які змогли не зрадити своїм цінностям, краще сприймаються оточуючими. Саме погляди, зовнішність, звички, смаки роблять нас особистістю. Ми відрізняємося від інших – саме тому ми цікаві їм. Ось чому так багато різних жанрів літератури, адже кожен письменник бачить реальність по-своєму. Фантасти хочуть передати світ різнокольоровим, незвичайним. Реалісти в свою чергу показують все таким, яким воно є, без ілюзії. Отже, успішна людина – це вірна своїм принципам особа з «вишенькою на торті».

І останній, але не за значенням, пункт в анкеті успішності – завжди працювати над собою. Не існує повністю ідеальних людей, всі до чогось прагнуть. Я вважаю, що потрібно вдосконалювати свій характер, вчити нові мови, адже недарма кажуть: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». Також стежити за свіжими новинами, розширювати об’єм знань. Знайти себе можна в справі, на яку раніше не звертали увагу, вважаючи її складною чи марною. Все це допоможе стати кращими, вирости як особистість.

Здобути успіх можна швидко, але в такому випадку ви повинні зберегти його, мов рослину, яку треба щодня поливати, аби вона не зав’яла.

Лідія ЯНЧІЙ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

м.Кривий Ріг

The post Що означає для мене бути успішною людиною? appeared first on Я - журналіст.

• Давайте почнемо з соцмереж, вони зараз дуже популярні, ними користується велика кількість людей різного віку та професій. Якою, на Вашу думку, є їхня роль у нашому житті?
• Я думаю, сьогодні важко уявити наше життя без соціальних мереж. Питання у тому (і це стосується не лише соцмереж) – як ми їх використовуємо? Будь-який інструмент – це, насамперед, лише інструмент. Це засіб для досягнення певних цілей. За допомогою електричного струму можна приготувати смачну їжу, а можна вбити людину. Є гарний вираз: «Шкодить не речовина, а доза». Якщо соціальні мережі слугують досягненню наших професійних чи особистих цілей, то очевидно, що це наш добрий помічник, якщо вони забирають час, змушують нас нервуватися, то варто якось впорядкувати своє ставлення до них, точніше, нашу поведінку в них.

«Спочатку писати, а потім – читати»

• Якщо вони не завжди позитивно впливають на людину, то як правильно мінімізувати цей негатив?
• У мене є декілька принципів поведінки в соцмережах, якими ділюся із своїми читачами та учасниками майстер-класів. Не факт, що вони вам підійдуть – факт, що вони працюють особисто для мене, тому раджу принаймні спробувати.

Перший звучить так: «Спочатку писати, а потім – читати». Якщо ти створюєш якийсь інтелектуальний продукт – ти маєш ділитися ним зі своїми читачами, а потім вже знайомитися з продуктом, який створили інші. Тому що можна погрузнути у «гортанні стрічки» і нічим про себе не заявити навколишньому світові. А журналісту, і загалом людині, яка працює розумово, у нинішньому конкурентному середовищі, в інформаційну еру, важливо бути грамотно присутнім в Інтернеті, і, зокрема, у соціальних мережах.

Друге правило, яке сповідую – не писати негативних коментарів. Я нікого не критикую у соцмережах персонально. Якщо хочу комусь щось сказати – я скажу це особисто, або просто промовчу. Здається, чи хтось із святих, чи хтось із античних мудреців сказав: «Багато разів за життя мені доводилося шкодувати про сказані мною слова, але жодного разу я не пошкодував про мовчання». Тобто, якщо є бажання когось поставити на місце за допомогою коментаря у Фейсбуці – це нездоровий сигнал, який свідчить про наші внутрішні проблеми, і варто з ними розібратися. Коли я відчуваю, що мені хочеться щось негативно комусь прокоментувати – я намагаюся себе подумки вщипнути і сказати собі: «Стоп». Тобто, потрібно просто думати: чи ми сказали б в реальному житті щось таке людині, що ми хочемо написати? І таким чином фільтрувати ще не сказані слова, які поки що існують лише у формі думки. Можливо, нехай вони у формі думки й залишаться.

Ще одне: варто сприймати свою сторінку у соціальних мережах як власну домівку. Ми ж не любимо, коли у нас у хаті сміття – ми прибираємо, прибираємо регулярно,  і більшість людей  роблять це не лише перед великими святами. Так само ми маємо підтримувати порядок у своїй віртуальній домівці: відписуючись від тих людей, які нас дратують (публікуючи той контент, який викликає у нас стрес); ігноруючи якісь образливі коментарі, якщо вони не по суті. Але, зауважу, конструктивно сприймаючи критику, якщо вона справді містить у собі якесь раціональне зерно.

Найголовніше – це бути природнім, бути собою, бути людиною  і поводитися так у соціальних мережах, як би ми хотіли, щоб поводилися з нами. Тобто принципи, які працюють не одне століття у реальному житті –  можна просто перенести у віртуальний світ.

«Маленькі щоденні кроки для досягнення своїх цілей»

• Тайм-менеджмент означає «управління часом». Скажіть – це просто модне слово чи реально працюючий інструмент? Як збалансувати свій професійний та особистий час?
• Тайм-менеджмент – це інструмент. Це набір технік, методик, для того, щоб бути володарем свого часу. Чому це так важливо? Бо час – це найбільш недооцінений ресурс, і, в той же час, найбільш важливий ресурс для нас.

Скажімо, я зараз вийду на вулицю вечірнього міста і попрошу будь-яку зустрічну людину подарувати мені 10 гривень. Я думаю, що більшість подивляться на мене як на божевільного, або просто проігнорують. Тобто, з грошима ми, зазвичай, розстаємося дуже важко, у той же час своїм часом розкидаємося направо і наліво, витрачаючи його, для прикладу, на ті самі безплідні суперечки у соціальних мережах. Питання: а хто нас змушував? Ми самі обираємо той чи інший спосіб проведення часу.

Тайм-менеджмент – це інструмент для того, щоб відслідкувати, на що ти витрачаєш свій час. А після цього аналізу перейти до якихось змін. Це не аналіз заради аналізу, а аналіз заради якісних змін.  Інструмент – вторинний, первинним є результат. Тому не мають сенсу суперечки, який додаток у смартфоні краще обрати для планування справ. Має значення лише те, які справи в підсумку ми обрали, наскільки вони відповідають нашим життєвим цінностям і довгостроковим цілям і, найголовніше, які зі справ удалося реалізувати й наскільки успішно.

Багато хто лякається книжок, різних методик із тайм-менеджменту, тому що думає: це що, тепер доведеться ходити з блокнотом чи смартфоном і записувати все, що роблю, кожні 15 хвилин? Це не так. Якщо говорити про хронометраж свого часу – це лише засіб побачити, куди витрачається час. А побачивши – зробити висновки і щось змінити, щось спробувати робити по-новому.

Найголовніше, що потрібно для того, щоб бути володарем свого часу – це насамперед усвідомлювати, що для тебе є важливим. А далі – будувати відповідно до цього свою життєдіяльність.

Наш час ділиться на три умовні частини: 8 годин – сон, 8 годин – робота, 8 годин – все поза нею. Хоча, у багатьох виходить так: сон – менше 8 годин, робота (або, що частіше буває, її імітація) – більше 8 годин, а все що поза цим – за залишковим принципом. І дуже часто ми жертвуємо якимись двома складовими заради однієї. Натомість доцільніше, вважаю – однаково ретельно планувати події як у професійному житті, так і в особистому. Тобто, якщо я веду планувальник у смартфоні, то я записую туди як справи по роботі, так і справи, які стосуються моєї сім’ї, здоров’я чи вирішення побутових питань. Бо це так само важливо, це так само створює комфорт і якість життя. Як слушно зауважила нещодавно в одному зі своїх дописів у Фейсбуці моя колега Антоніна Торбіч, візит до ЦНАПу за довідкою – це така сама важлива складова життя для журналіста, як і зустріч із героєм розслідування. Тобто вона так само має наперед ретельно проплановуватись у розкладі дня, а не сприйматись суто як фактор, що відволікає від основного – від роботи. Бо і те є життям, і інше.

«Закриті» вчасно та якісно питання в особистому житті дозволяють більш продуктивно реалізовуватись у професійній площині.

Якщо ми знаємо, що саме для нас важливо – у роботі, в особистому житті, у наших захопленнях – ми можемо це контролювати. Управляти можна лише тим, що обліковується, що вимірюється.

Є цілі – під цілі ставляться завдання, а завдання складаються з маленьких кроків. Відомо, що до мети швидше дістається не той, хто швидше їде, а той, хто робить менше зупинок у дорозі. Мій принцип – це маленькі щоденні кроки для досягнення своїх цілей. Радіти кожному дню, хвалити себе за маленькі кроки і продовжувати ставити та досягати цілей. Адже відомо, що енергія в людини виділяється під конкретні цілі. Якщо людина нічого не прагне у житті, то вона, рано чи пізно, починає відчувати, що їй немає чого зранку вставати з ліжка. Якщо ж  неї є якісь конкретні цілі, які її надихають, виштовхують з ліжка кожен день – тоді людина радіє кожному дню і розуміє, для чого живе.

Неможливо встигати все, але можливо не встигати всього потрошку. Але коли ми потроху не встигаємо всього, то нам більш-менш вдається збалансовувати своє життя.

«Потрібно знайти ключовий елемент пазла, якого бракує для гармонії»

• На вашу думку, що таке успіх? І кого можна вважати успішною людиною?
• У багатьох людей синонім успіху – це гроші і чим більше в тебе грошей – тим ти успішніший. Хоча тоді б до психологів, до різноманітних модних коучів, тренерів з особистісного розвитку, які зараз з’явилися і на просторах Інтернету, і в реальному житті, не стояли б такі черги якраз із людей достатньо заможних. Тому успіх не тотожний грошам, але безумовно, гроші – це одна із складових успіху.

Як на мене, успіх – це коли людина задоволена тим, що вона робить, при цьому приносить користь іншим і при цьому всьому у неї немає внутрішнього конфлікту між «хочу» , «можу» і «повинен».

Тобто, вона знає, що вона хоче робити, що вона може робити, вона виконує обов’язки, які на неї накладає суспільство і це все збалансовано. Коли одна з цих складових випадає – починається внутрішній дисонанс, внутрішній конфлікт. Навколишні часто відчувають оцю внутрішню незадоволеність, яка сковує, обмежує людину. Інколи вона й сама не розуміє, що не так, чому ніби енергія кудись витікає, ніби хтось тебе сковує. А інші – бачать. І починають лізти з порадами. Яких здебільшого ніхто не просить. Найтиповіший варіант – настанови в стилі «Заміж тобі треба». Хоча – не факт. Бодай тому, що люди не вміють читати думки інших людей. Ми й власні, здебільшого, досить погано формулюємо. Потрібно самому знайти той ключовий елемент пазла, якого бракує для гармонії. І вставити його на місце. Інших слухати можна, але вирішувати – самому.

• Багато людей читають книжки з саморозвитку. Але у деяких нічого не змінюється у житті. Чому це так стається?
• У більшості, не в деяких. Тому що вони чекають, що книжка дасть їм чарівну таблетку, готовий рецепт, який здатний самореалізуватись – звісно, без нашого вольового зусилля.

Будь-яка книги з саморозвитку, так само, як і з розвитку (наприклад, із бізнесу) повинні бути не просто прочитані, а законспектовані або ж змальовані позначками, позначені стікерами. Тобто – опрацьовані. Перетворені на ідеї. А ідеї – на конкретні кроки. Будь-яка успішна дія – це сукупність низки простих кроків.

Важливо одразу  після опрацювання чергового інтелектуального продукту з порадами спланувати свій перший крок, а також максимально скоротити відстань між думкою і дією. Тому що дуже часто ідеї просто губляться на кладовищі наших ілюзій  – ілюзій про те, що вони самі себе втілять в життя. А коли до цієї ідеї приробляються «ноги» у вигляді першого кроку, то тоді ти прийманні бачиш через певний час свій результат і розумієш: варто рухатися далі в цьому ж напрямку чи ні. Можливо, є сенс спробувати щось робити щось інше. Але в будь-якому випадку ключове слово – робити.

У нашій мові взагалі мало дієслів. А в чому сила дієслова? Бо це «слово про дію». В кінцевому підсумку важлива саме дія. Ось говорять про мовні квоти, гендерні квоти… Я б запровадив квоту на дієслова.

Не потрібно боятися помилитися, в більшості ситуацій ціна нашої помилки досить незначна. Ми живемо у відносно безпечний час (якби це парадоксально не звучало) – якщо порівнювати в розрізі тисячолітньої історії людства. З точки зору побутового комфорту, з точки зору елементарних життєвих потреб – більшість із нас, за великим рахунком, нічим не ризикує. Є над нами такі своєрідні маячки, у вигляді Божих заповідей і Кримінального кодексу, а все що поза цим – це простір нашої самореалізації. Можна пробувати і помилятися – за це нічого не буде, будуть лише уроки, сукупність дій, точніше, дві сукупності дій – які призвели до успішного результату, і які до нього не призвели. Коли ці дії осмислюються – вони перетворюються на досвід. Можна аналізувати і розуміти ту відмінність, яка створює різницю. Між успішними результатами  – і не дуже.

Багато людей просто застрягають у тому, що бояться змінити бодай щось і тому – роками займаються не своєю справою, ходять на не ту роботу і звинувачують у цьому державу, суспільство, батьків і час, у якому живемо. Такими людьми легко зманіпулювати, пообіцявши їм прості рішення складних проблем за рахунок якихось масштабних змін у зовнішньому світі. Але перемогти власні лінощі, власну інертність, власну обмеженість, власні деструктивні емоції – складніше, ніж звинувачувати одних і бездумно покладатися на інших. Коли ми говоримо – справедливо говоримо – про зовнішнього агресора, треба усвідомлювати, що ніхто крім нас самих не здатний перемогти агресора внутрішнього. А в кожного він свій. Це – наша робота, власна, щоденна.

«Кожен із нас є принцем чи принцесою у власному князівстві Монако»

• Як мотивувати себе досягати власних цілей, а не просто слухати інших?
• Напевно, кожен цей шлях проходить по-особливому: комусь для цього потрібна допомога сторонніх людей – відвідати тренінг, прочитати книгу, звернутися до психолога, звернутися до бізнес-тренера, або просто поговорити з якоюсь авторитетною людиною; а хтось просто сам приходить до того, щоб просто сісти і запитати себе: «Чого я хочу у цьому житті?». Варто просто усвідомлювати, чого ти прагнеш і прислухатися до себе. Не треба жити «так як всі», треба жити «так як ти», тому що кожен з нас є неповторною індивідуальністю. Колись ми з дружиною дивилися фільм про принцесу Монако, й після перегляду Юля мені сказала: «Кожен із нас є принцем чи принцесою у власному князівстві Монако», тобто – у власному житті.

А як прислухатися до своїх думок, як їх почути, якщо ви вмикаєте радіо всюди, куди входите, чи просите зробити музику гучніше, чи навушники вдягаєте, чи у віртуальну гру поринаєте, щойно опинитеся наодинці з собою? Коли людина напружується в тиші, коли тиша їй вкрай дискомфортна – як на мене, це перший сигнал внутрішньої тривоги. Інколи треба просто прислухатися до себе.

• Але є різні ситуації, не завжди вони позитивні. Як не піддатися стресу?
• Просто не впускати негатив у своє життя. Замість новин по телевізору почитати художню книжку. Або замість ток-шоу подивитись художній фільм. Або документальний. Події кількасотлітньої давнини мало чим відрізняються від того, що показують у новинах. За дві тисячі років природа людини особливо не змінилась. Всім і всіма рухають одні й ті самі мотиви. Питання лише в тому, скільки проживе та чи інша інформація. Часто буває, що поки ми осмислювали чергову порцію інформаційного сміття, воно вже застаріло.

Розмову вела Анастасія БЛАГА,

матеріал підготувала до друку Софія ГРИЗОВСЬКА,

фото Ліни РОМАШКО

The post Віталій Голубєв: Я б запровадив квоту на дієслова appeared first on Я - журналіст.

На перший погляд це означає бути кращим, ніж хтось, у певній сфері, проте не для мене. Не так давно я зрозуміла, що порівнювати себе з оточуючими та повністю залежати від їхніх поглядів абсолютно безглуздо. Суть успіху не в досягненні ідеалу, а в наявності самої дії. Важливо звертати увагу на свій власний розвиток, особисті зміни та продуктивність. Тож, на мою думку, успіх – здійснення планів та мрій, самореалізація, досягнення.

Я дотримуюся принципу: “Будь краще, ніж учора, а не краще, ніж інші!”. Коли людина пишається собою, вона почувається впевнено і в суспільстві.

У сучасному світі зазвичай успішні люди=багаті люди. Але не завжди, досягши висот, можна отримати величезні статки на додачу. Як заробляють на успіху?
Стають власниками крупних компаній, а потім пишуть книжки з назвою типу “Як стати успішним” або проводять лекції на кшталт “5 секретів успішної людини”. Там не розповідають нічого нового, раніше не чутого чи надприродного. Головне завдання таких джерел – змотивувати, а будете ви діяти, чи ні – ваша особиста справа.

Деякі впевнені, що успішні люди зобов’язані прокидатися о п’ятій ранку,  проте чи дійсно це передумова досягнень? Роберт Кольєр казав: “Успіх- це сума усіх зусиль, які ти робиш кожного дня”. Важко не погодитися, адже постійне повторювання дії викликає звичку, що призводить до результатів. Проте не слід плутати досягнення з ідеальним варіантом розвитку подій.

Слово “успіх” не дарма часто асоціюють із здоров’ям, щастям, розумом, активним життям, правильним тайм-менеджментом. На мою думку, саме ці поняття є складовими великого досягнення.

Якщо ти не можеш зробити що-небудь ідеально – просто роби!
Якщо в тебе не залишилось снаги, мотивації, і ти просто не хочеш нічого робити, не свари себе за це. Головне – візуалізувати свою ціль та невпинно крокувати в її напрямку. Слід керуватися правилом: «Ліфт до успіху не працює. Використовуй сходи».

Маргарита СИБІРЦЕВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Кропивницький

The post Будь краще, ніж учора, а не краще, ніж інші! appeared first on Я - журналіст.

Як казав Вінстон Черчиль: ” Успіх – це ще не крапка, невдача – це ще не кінець: єдине, що має значення – це мужність продовжувати боротьбу”. А й справді, у всіх поразках, невдачах треба вірити у свої сили. Коли ти вже чогось досягнув – не розслабляйся, не втрачай ентузіазму, самовдосконалюйся. Лише тоді люди говоритимуть: “Ти – успішний! “

Христина ПОБУРЧАК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Львів

The post Що означає для мене бути успішною? appeared first on Я - журналіст.

Хтось асоціює це з великими грошовими здобутками, адже більшість оцінює людину за її статками. Саме це твердження є найпоширенішим та, на мою думку, дуже помилковим. Майно може забезпечити максимальний комфорт, та ніколи не купиш саморозвиток та щастя, реальні емоції.

Інші вважають успіхом досягнення певної мети, зокрема у кар’єрі; вдалий, позитивний результат виконаної праці.

Я – людина другого типу, тому що не сприймаю матеріальне багатство як єдиний, справжній скарб. Подолання власних психологічних бар’єрів для мене є набагато ціннішими та незабутніми, емоційно забарвленими. Саме розуміння того, що я вдало виконала певну задачу, підіймає мій настрій.

Які б ми не мали переконання, усіх успішних людей об’єднують такі риси, як оптимізм, цілеспрямованість, наполегливість, упевненість у собі. Натомість існує безліч надзвичайно талановитих осіб, які не змогли себе реалізувати через дріб’язкові проблеми, наявність комплексів та брак позитивного мислення, сили волі боротися за своє місце у цьому суспільстві.

Певно найважливішою є також наявність мотивації, жаги до виконання справи. Так, як і згадано вже вище, будь-які наші позитивні риси згасають з відсутністю хисту до діла.

Кожен із нас може стати успішним попри будь-що. Пам’ятайте про те, що, маючи терпіння та зосереджено працюючи, ви досягнете будь-якої мети . Любіть свою справу та впевнено крокуйте до поставлених цілей.

Анастасія ШЕВЧУК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

The post Що для мене означає бути успішною appeared first on Я - журналіст.

Усі ми певною мірою мрійники, хоча часто не бажаємо цього визнавати. А проте, невже це погано: мріяти? Як на мене, це навіть корисно для людей. Адже мрії роблять нас щасливими. Вони дають поштовх уперед, шанс зазирнути в майбутнє. Мрії мотивують нас ставати кращими, аби перетворити їх на плани, а згодом втілити в життя.

Втім, далеко не завжди наші бажання стають реальністю. Часто вони так і лишаються недосяжними. Сумно, чи не так? Але ж чому так стається? Одні скажуть, що в них не вистачає часу й сил. Інші почнуть нарікати на умови життя навколо. Люди вміють і люблять знаходити винних, а також сотні уявних причин «чому». Але правда в тому, що винуватці – ми самі.

Так уже склалося, що шлях до мрій нелегкий, часом навіть тернистий. Не кожен готовий пройти його. Набагато простіше вигадати собі переконливу відмовку й залишитися на старому зручному диванчику, аніж випробувати себе. Втім, допоки ти сидиш, склавши руки, мрія ближчою не стане. Ні на крок. Аби втілити свої мрії в життя, необхідне не лише бажання, хоча воно теж грає не останню роль. Потрібні дії, зусилля з твого боку. «Якщо ти можеш мріяти, то можеш втілити свої мрії в життя», – казав Уолт Дісней, і я цілковито погоджуюся з його словами. Маєш мрію? Хочеш, аби вона збулася? То не чекай на диво, а дій! Поступово, маленькими кроками, прямуй до мрії. Ніхто не зробить це за тебе – це твоє життя, твій шлях, і вибираєш його лише ти сам. Важко? Але ніхто й не обіцяв, що буде легко, але якщо ти дійсно цього бажаєш, то перепони не мають тебе лякати. Шлях до втілення мрії сповнений труднощів, проте вона того варта. Твоє щастя того варте.

Отже, що необхідно для втілення заповітної мрії? Формула проста: велике бажання, віра в себе, трішки натхнення й сили волі, а ще дрібочка дива. І, звичайно, ваша невтомна праця, тому що без неї нічого не вийде. Тому не варто боятися, мрійте! Але не забувайте, що самі по собі мрії не збуваються – усе лише у ваших руках.

Вікторія ЧЕЧЕВИЦЯ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернігівська область

The post Чи легко втілювати мрії? appeared first on Я - журналіст.

Щасливі ті люди, які роблять те, що їм подобається, і за це ще й отримують гроші. Нещасні ті люди, які працюють зціпивши зуби, але не кидають неулюблену роботу.

Не так складно стати батьками кількох дітей, як складно поєднати сім’ю з іншими сторонами свого життя. Отримуючи задоволення від кожної з них. Розглядаючи сім’ю не як добровільне рабство, а як один із життєвих проектів, які потрібно будувати “з головою”, вкладаючи душу – все одно як будинок для себе.

Щасливі ті люди, які знайшли в сім’ї крила, що піднімають догори й підтримують у життєвому польоті, а не тягар на шию, що тягне на дно випробувань долі. Нещасні ті люди, які вибір шпалер для квартири обмірковують ретельніше, ніж етапи реалізації проекту “Сім’я”.

Найщасливіші ж – ті, хто досягнув гармонії. Гармонії між професійним і особистим, між заробітком і самореалізацією, між частинами життя “на роботі” й “поза роботою”. Кому затишно наодинці з собою і водночас комфортно – у колі близьких. Хто невимушено почувається на лінії життя: усвідомлено присутній у теперішньому, бачить своє життя у майбутньому, перетворюючи це бачення на конкретні кроки, а в минуле дивиться не з болем, а з розумінням досвіду, уроків, ресурсів.

Напевно, саме таких людей можна і варто називати успішними. Тому що успіх – це не так про рівень життя, як про якість життя. Це показник не кількісний, а якісний. Успіх – це гармонія.

Віталій ГОЛУБЄВ

The post Успіх – це гармонія appeared first on Я - журналіст.

Ні, ні, не впадайте у відчай! Я теж одна з них. Проте, говорять, що будувати повітряні замки значно легше, ніж у них жити. Погодьтеся!

У наш час знаходити щось прекрасне в простих речах, радіти дрібницям, вірити лише в хороше-справжнісінький талант. Але не забуваймо про те, що у всьому повинна бути межа.

На жаль, світ не досконалий. Кожен знає, що таке втрати, розчарування, проблеми. Мабуть, треба гідно переносити удари і йти далі. Комусь вдається робити саме так. А інші, тікаючи від жорстокої реальності, прагнуть «закривати очі» на все погане, сподіваються, що якось це владнається. І тоді, одягнувши «рожеві окуляри», фантазери опиняються у своїй зоні комфорту. Звісно, життя в уявному палаці з добрими феями-казкове. Але не потрібно марити бажаннями. Так, земне буття нелегке і непередбачуване, але саме завдяки цьому воно-чудове.

Недарма кажуть, що той, хто високо літає, відчуває гострий біль, коли опускається. Адже якщо ми відмовляємося дивитися на світ тверезими очима, думаємо, що все буде так, як ми того хочемо, то після певних неприємностей у нас виникає відчуття, ніби хтось злий і безсердечний відрізав нам крила. Після такого важко знову опанувати себе і воскресити оптимізм.

А мораль тут дуже проста: необхідно слідкувати за розвитком ситуації, а не постійно втручатися у нього. Часто спонтанні рішення і пригоди стають найкращими.

Друзі і рідні кажуть, що я вразлива людина. Може, це справді так. У мене часто з’являються креативні ідеї, які я планую втілити в реальність. Та не завжди це вдається. Раніше після кожної невдачі я переживала стрес і не мала бажання вдосконалюватися. Мої батьки навчили мене сприймати дійсність такою, як вона є. За це я їм безмежно вдячна. Я створюю світ навколо себе такий, яким хочу його бачити. Але свій світ формує кожен на планеті. І не завжди будівельний матеріал такий самий, як у сусіда.

Людина, котра не вміє сприймати поразки, підніматися після падіння, ніколи не доб’ється успіху. Звичайно, в надуманому просторі все значно простіше. Там нема підводних каменів, зрадників, брехунів.

Незважаючи на це, всім відома приказка: «Не було б щастя, якби нещастя не допомогло». Необхідно шукати у всьому позитив. Якщо володієш таким майстерним умінням, то реальність не здаватиметься такою похмурою, як її описують.

Мрії здійснюються. Але не в тому випадку, коли мрією стає все життя. Бажаєте заперечити?

Софія ОСТАПЧУК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Тернопіль 

Джерело фото: https://ukr.media/culture/228548/

The post «Будувати повітряні замки значно легше, ніж у них жити» appeared first on Я - журналіст.