Одна з найзвичніших і найдавніших картин нашого суспільства – сім’я. На перший погляд це поняття мало би бути близьким до ідеалу, але це  не завжди так. асто стосунки між дорослими та між дітьми у сім’ї стають напруженими “завдяки” кільком слівцям, кинутими зопалу під час напруженою суперечки. Але чому люди “зриваються” на рідних?

Школа універсального журналіста запрошує на навчання учнів 9-11 класів з усієї України

– На основі мого власного досвіду, а також прочитаних матеріалів, – розповідає соціальний педагог Оксана Борис, – можу сказати, що нехороше ставлення людини до оточуючих спричиняється її внутрішнім озлобленням на інших. Вона віддає те, що зберігає всередині. Це як глечик – якщо його наповнили молоком, компоту в ньому не знайдемо. Людина сприймає грубощі, напрямлені до неї, занадто близько, а потім виливає їх на інших. Цей процес особливо відбувається з людьми із заниженою самооцінкою.

– Що ви порадите людям, які хочуть перестати виливати злість на найрідніших?

– Насамперед їм потрібно навчитися вчасно сказати “стоп”. Причому казати не “пробач, але… я не хочу, щоб ти…”, а тверде “ні, ти не зіпсуєш мій настрій!” Впевнена відмова знеохочує кривдника і допомагає “відсунути” негатив подалі. Але знову ж таки, чим вища самооцінка, тим легше це зробити: люди навіть з адекватною самооцінкою розуміють, що якщо не відштовхнути зло, воно відштовхне вас від інших. 

Христина ІВАНЦІВ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Львів

Джерело фото: https://ukr.media/humor/318640/

The post Які слова руйнують наше життя? appeared first on Я - журналіст.

Щоразу, як сваритесь із рідною людиною, згадайте всі ті труднощі, які ви разом перебороли. Адже більшість тих слів, які ми вимовляємо у гніві, є великим перебільшенням, бо сказані зопалу. Згодом, розуміючи помилки, ми жалкуємо про сказані слова, але повернути час назад неможливо… Треба контролювати своє мовлення та тримати себе в руках, бо хвилиний гнів пройде швидко, а неприємні спогади залишаться надовго.

Варто спілкуватися з людиною на тому рівні, на якому їй буде найкомфортніше, виявляючи повагу та толерантність. Не треба грубити і встановлювати нерівність із співрозмовником, навіть якщо він украй неприємний, бо всі ті різкі та образливі слова, які ми говоримо людям, навіть не помічаючи це, обов’язково повернуться  нам як бумеранг.

Майже у кожного є та близька людина, якій не страшно розповісти свої секрети, вилити душу, бо ця людина перевірена в біді, і немає сумнівів у її щирості та відданості. Ставши цією людиною для когось, ми беремо на себе велику відповідальність за свої слова. Адже зрадивши людину гнилими словами, ми стаємо гнилими душею і ніколи не повернемо справжнього друга, бо втратили його довіру назавжди. Це стосується і наших обіцянок. Надаючи людям надію, треба бути впевненими у твердості своїх слів.  Пусті обіцянки нічого не коштують, таким чином ми лише розчаровуємо оточуючих своїм несерйозним ставленням до справи, через це буде тяжко реалізуватися у житті. Треба завжди слідкувати за своїм мовленням, бо саме ми контролюємо свої емоції, а не навпаки.

Єлизавета ЧАУСОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Харків

The post Слово – не горобець. Вилетить – не піймаєш appeared first on Я - журналіст.

Зазвичай, коли ми піддаємось певним почуттям та емоціям, то не контролюємо себе й свою розмову. Якщо людина нас образила, нам дуже тяжко просто пробачити її. Ми починаємо говорити різкі, образливі фрази, про які ще довго будемо згадувати  та шкодувати за це. Рідні та друзі нерідко страждають через твої необачні слова і вчинки, та й самому через деякий час стає не по собі від того, що ти зробив. Починає мучити сумління і ти неодмінно хочеш повернути час назад, аби все виправити. Однак промовлене слово повернути неможливо. Воно так і залишиться в твоїй пам’яті або в пам’яті співрозмовника.

Часом ми робимо занадто поспішні висновки, але пізніше виявляється, що не так усе зрозуміли. Можливо, ти когось критикував, ображав, накричав, а потім з’ясувалося, що був неправий. І тоді самому за себе стає соромно й починаєш жаліти, що незаслужено наговорив людині усіляких дурниць. Звичайно ти можеш вибачитися і тобі від цього стане легше, але співбесідник ще довго,  а може й завжди, згадуватиме образливі слова.

Навіть при незначній маленькій сварці люди кажуть одне одному негарні, злі слова. А потім, коли помиряться, жалкують про це, але вже пізно. Коли людина не розуміє або не розділяє наші погляди та інтереси, ми починаємо переконувати її у своїй правоті, часто навіть користуючись лайливими словами. Та варто пам’ятати, що сварка минеться й непорозуміння припиняться, а слова, які завдали болю людині, будуть ще довго у неї на думці. Ти запам’ятаєш не тільки саму лайку, а й погані вираження, які були в ній сказані. Тож коли сваришся з людино, важливо вміти контролювати свою мову та емоції й тим самим не ускладнювати ситуацію ще більше.

Отже, завжди треба думати, що кажеш. Погарячкувавши, ти можеш багато чого поганого наговорити близькій та й взагалі будь-якій людині. А їй потім жити й думати, чи правда все те, що було сказано на її адресу. Це може сильно погіршити відносини та ваше ставлення одне до одного. Навіть пробачивши, ви все одно будете замислюватися над тим, чи варто довіряти і вірити людині, яка вам таке наговорила. Треба вміти контролювати себе, щоб не казати щось в гніві чи не думаючи. Іноді, зрозумівши свою неправоту, людина каже: “Беру свої слова назад”. Проте насправді цього зробити їй не вдасться. Про це треба пам’ятати й не казати таких слів, які можуть образити оточуючих і про які ти все життя шкодуватимеш.

Ангеліна БОДЯЛОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернігівська область

Джерело фото: http://healthlife.in.ua/brak-spilkuvannya-vede-do-peredchasnoyi-smerti/

The post Слово – не горобець. Вилетить – не піймаєш appeared first on Я - журналіст.