Якось я готував для своϵï рiдненькоï подарунок до 8 березня. Довго не мiг визначитися, дуже хотiлося передати всю свою любов. Взяв аркуш паперу й написав : «Мама, ти – космос!!!». Пам´ятаю, як вона розчулилася, бо матуся, як нiхто, завжди мене розумiϵ.

Так, мама – це мiй Усесвiт, бо саме вона заповнюϵ все моϵ життя. Я досi пам´ятаю всi ïï колисковi, нiжнi обiйми. Мама завжди була поряд – коли я хворiв, зiткався з першими невдачами або переживав першi справжнi успiхи. Вона повчала, допомагала, пiдтримувала, пiклувалася, молилася за мене.

Матуся, як бiльшiсть сучасних жiнок, працюϵ. Але, незважаючи на зайнятiсть (вона займаϵ керiвну посаду), мама завжди знаходить час для дiтей. Немаϵ такого питання, на яке би ми не отримали вiдповiдь, навiть якщо вона ïï не знаϵ, ми разом шукаϵмо розгадку в lнтернетi.

Мама – друг, порадник, наставник. Це дуже розумна та ерудована жiнка, сама любила навчатися i прищеплює цю любов нам. Вона завжди вважала найкращим iнвестуванням у життi – навчання. Саме матуся вчить мене пiзнавати свiт, бачити у ньому реалiï, помiчати прекрасне, розбиратися в усiх сферах життя. Матiнка допомагаϵ у навчаннi, розвитку, органiзовуϵ цiкавi вiдпочинки, разом ми багато подорожуϵмо свiтом, а разом з тим вивчаϵмо географiю та iсторiю краïн, де довелося побувати.

Мою неньку люблять i дорослi, i дiти. Ви б бачили, як тiшаться малюки, коли ми  навiдуϵмося до дитячого будинку! Уже майже рiк  допомагаϵмо дiтлахам в якостi волонтерiв. Дiти знають,  якщо приïздить моя мама,  то  буде свято з ласощами, iграми, квестами, малюнками, загадками. Малеча очiкуϵ нашого приïзду, щоразу зустрiчаϵ  бiля ворiт або виглядаϵ у вiкна. Кожен з них не залишиться без уваги, матуся приголубить, пожалiϵ, вислухаϵ. Кожного разу, коли ми повертаϵмося додому, мама не стримуϵ слiз i тiльки тихенько потираϵ руки, адже кожного разу вона пiдкидаϵ, кружляϵ, бере на руки майже два десятки малюкiв. Не обдiленi увагою й старшi дiтки: у кого домашнϵ завдання перевiрить, з ким вiршик треба вивчити, з дорослими дiвчатками пошепотiтися про щось для них важливе…

Першi моï слова, кроки, забитий м´яч, пiймана в рiчцi рибка, прочитана разом книжка – усе асоцiюϵться  з моϵю дорогенькою.

Зараз я вже майже дорослий, але, як i ранiше, часом так хочеться обiйняти матiнку та сказати ïй, як же сильно  ïï люблю!

Дякую тобi, рiдна, за все моϵ життя, за твоï недоспанi ночi, за твою активну життϵву позицiю, якоï ти дотримуϵшся, за той драйв, яким дiлишся з усiма, за твою безмiрну доброту та щирiсть!

Спасибi, матусенько, за сестричку, що з´явилася в нашому домi, завдячуючи твоïй чутностi, небайдужостi та любовi. На жаль, у нас ще багато сирiт, але я сподiваюся, що мамин приклад буде наслiдуватися. Дуже радiю з того, що нещодавно, пiсля поповнення нашоï родини, сiм´я маминого колишнього однокласника вирiшила взяти на виховання хлопчика з того ж дитячого будинку.

Матуся – приклад не тiльки для мене. Вона – зразок добросовiсного ставлення до працi, ïï поважають i цiнують як колеги, так i пiдлеглi. Мама завжди на зв´язку, готова допомогти i вдень, i вночi.

А ще мама – справжня красуня! Насправдi жодна людина, яка з нею малознайома, не вбачаϵ в нiй 43-рiчну жiночку, бо виглядаϵ вона значно молодшою!

Бувають в маминому життi й складнi моменти, але вона завжди маϵ особливий рецепт для боротьби з депресiϵю та розпачем, бо вона вважаϵ, що в таких ситуацiях необхiдно допомагати тим, хто знаходиться в бiльш скрутному становищi.

Завдяки таким людям, як моя рiднесенька матуся, свiт  добрiшаϵ i свiтлiшаϵ, бо такi, як вона, свiтять  особливим сяйвом, надiляючи всiх навколо позитивом, теплом, надзвичайною душевною енергiϵю. Люблю тебе, моя матiнко, нехай твоя добра посмiшка даруϵ свiту радiсть довгi роки. Ти – мiй Космос, мiй Всесвiт!

Ігор ЗАМКОВИЙ, випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, учасник Всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!””, учень Партизанської ЗОШ І-ІІІ ст. Дніпровського району Дніпропетровської області

The post “Мама, ти – космос!”: хлопець зворушливо освідчується мамі в коханні appeared first on Я - журналіст.

День народження мами

Мама досягла в житті всього завдяки наполегливості й старанності та навчила мене попри всі труднощі впевнено йти до мети, сміливо торувати шлях до щасливого майбутнього. Ненька – надійна опора в будь-якій складній ситуації, найкращий порадник, безстрашний вартовий мого спокою: здатна на все, навіть Сонце до землі прихилити, щоб я почувалася добре. Кожний життєвий крок пройнятий маминим теплом і любов’ю. Вона відчинила двері в прекрасний світ поезії, навчила шукати незвичайне, чудове навіть у сірій, одноманітній буденності. Матуся може звичайний мій день розфарбувати яскравими емоціями та враженнями.

Дружна родина

Я вважаю, що мама заслуговує на визнання й повагу, адже все своє життя присвятила дітям. Нас у неї троє: старший брат і я з сестрою. На кожного вистачає часу й уваги, за кожного переймається. Хоч мій брат уже дорослий і самостійний (цього року закінчив аспірантуру), але завжди радиться з мамою, прислухається до її думки.

Наш любий братик

А яка моя ненька майстриня! Шиє і в’яже нам такі ексклюзивні речі, що й годі у фірмових магазинах шукати. Здається, що кожна річ зроблена мамою – це оберіг, який пронизаний теплом її працьовитих рук.

Нові кофтинки маминими руками

Я щиро дивуюся, де матуся бере сили, як вистачає терпіння адже виховує не тільки нас. Безмежного океану маминої любові й підтримки вистачає ще й на малечу в дитячому садку, де вона працює вихователем. Люблять її діти: чекають з нетерпінням, біжать назустріч, заглядають в очі, наввипередки розповідають свої новини. А ненька здатна кожного вислухати, порадити, пожаліти, порадіти успіхам вихованців.  Я переконана, що матуся є взірцем не лише для мене, а ще й для малечі в садочку, яка переймає від неї найкраще, закарбовує цінні поради.

Уперше на морі

Мамине кредо: «немає меж досконалості». Вона закінчила  з відзнакою Кременчуцький педагогічний коледж ім. А.С. Макаренка, Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка за освітнім ступенем «Бакалавр» (теж з відзнакою). І завдяки непереборному бажанню здобувати нові знання, долати непізнані вершини й зараз натхненно та наполегливо вчиться, здобуваючи освітній ступінь «Магістр» у Глухівському НПУ ім. О. Довженка.

Після конкурсу читців

Святкові ранки разом з мамою

Я пишаюся мамою, адже попри будь-які життєві обставини впевнено йде до своєї мети. Мої почуття до тебе, матусенько рідна, вирвалися з глибин душі, неначе білий птах, і склалися в рядки:

Мама! Прислухаюся до звуків цього слова –

В них цілий світ, з них почалася рідна мова,

Вони дзвенять, летять з глибин душі моєї,

Чисті й ніжні, неначе пелюстки лілеї.

Мамо! Мамо… Повторюю щодня, усе життя.

Пронизують звертання різні почуття:

Щастя й радість, а іноді й сум з мольбою…

Матуся – ангел-охоронець, завжди зі мною.

Коли хворію, у скрутні хвилини, здається,

Що відчуває, як моє серце у грудях  б’ється.

Не спить вночі, в молитві звертається до Бога,

Благаючи для доньки сили,  допомоги.

О, скільки  праці непосильної доклала

Моя рідненька, щоб я в добробуті зростала.

Порадник і найкраща подруга для мене:

Направила, зміцнила кроки непевні.

Ще змалечку ненька до рідної мови

Любов прищепила.  Поезії слово

Навчила сприймати, мріяти і музу чути,

У мистецтві й натхненні щасливою бути.

З якого джерела бере матуся сили?

Адже я не одна – вона нас трьох зростила:

Красень  старший брат, з сестрою ми двійнята.

І маминим теплом усе життя пройняте!

Мов горлиця ніжна, тендітна, завзята.

Ось-ось із гнізда полетять пташенята.

І крається серце від суму та болю:

«Мамо, я хочу бути поряд з тобою!»

У житті найзаповітніше бажання маю,

Його здійснити тебе, Боженько, прохаю!

Хай маму тривоги й хвороби минають,

А щастя безмежне й любов зігрівають.           

Карина ОЖЕРЕЛЬЄВА, учениця 9 класу Обласного ліцею «Політ» при Кременчуцькому педколеджі імені А. С. Макаренка Полтавської обл., переможниця Всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”                      

The post Моя матуся – мій ангел-охоронець appeared first on Я - журналіст.