Кожен із нас мріяв виграти мільйон.Хтось витратив би гроші на освіту, хтось на здоров’я,а хтось на розваги та відпочинок. А якби я виграв свій мільйон у лотереї чи у звичайному конкурсі?

Свій виграш я спрямував би на освіту. Не даремно кажуть  “Знання понад усе! “. Здобувши знання, освоївши професію, я відкрив би власну справу. Це непросто, успіх не гарантований. Тому треба поставитися до цього відповідально та наполегливо. Здобувши якісну освіту, отримати успіх у майбутньому буде значно легше. Через кілька років наполегливої праці, можна заробити більше грошей, ніж було вкладено у розвиток справи. Можна сказати, що гроші примножилися.

Я вважаю, що гроші є важливою складовою життя, але є багато речей, які є важливішими за них: сім’я, здоров’я, родина. Багато речей не купиш за гроші. На мою думку, здоров’я є важливішим.

Богдан РУБІШЕВСЬКИЙ, випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

The post Якби я виграв мільйон appeared first on Я - журналіст.

Уявимо, що я доросла повноправна людина. Головне для кожного з нас – це здоров’я. Тому я б подбала про безпечність руху на дорозі. Подбала би про ремонт бодай частини доріг у моєму місті. Це поліпшило б водіям умови подорожей та зробило їх незагрозливими. Також забезпечила певною сумою дітей-сиріт: купила іграшки, їжу, одежу; перевірила умови життя. Адже вони-наше майбутнє. Мене дивує та обурює ставлення до людей похилого віку. Можна було б заснувати проект з участю школярів «Подаруй доброму людям». У свій вільний час допомогти сусідам винести сміття, піти купити продуктів або пояснити як користуватися певними приладами. Також я б хотіла заснувати притулок для тварин. На душі неприємно, коли взимку проводиш вулицею і бачиш маленьке бідне кошеня. У приюті піклувались б про їх безпеку та стан. Корисно відкрити бібліотеки чи закупити нові цікаві книжки у вже існуючі.

Це найважливіші пункти витрати грошей для мене . Залишки я б віддала тим, хто справді цього потребує, адже я маю усе. Хотілось, щоб кожна особа нашого світу дбала й про інших.

Юлія НЕЧИПОРЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Миколаїв

The post Якби я виграла мільйон appeared first on Я - журналіст.

Ви хоча б раз у житті замислювалися над тим, як живуть у цьому світі люди з обмеженими здібностями? Ні, так ось замислитесь.

Жодна людина, яка бачить, не зрозуміє наскільки це страшно.

Людина може не бачити у двох випадках: вона вже народилася з дефектом зору, чи позбутися його після травмування.

А тепер замислитесь, ви народилися сліпим. Ви можливо ніколи не побачите обличчя своєї матері, колір її очей, її маленький милий носик, ніжні вуста та красиву усмішку, веснянки і ямочки на обличчі, довге, шовковисте волосся. Ніколи не побачите світанок і захід сонця, не побачите небо та землю, зорі та місяць. Ви не побачите цього світу.

Другий випадок: ви перестали бачити через травму. Півжиття ви бачили усе: рослини, тварин, птахів, людей, стихії природи, і в одну мить ви почали бачити темряву, яка буде з вами до кінця вашого життя. Ви більше не побачити яскравість світла, променів сонця, яскравість зірок у безмежному небі. Ви навіть не побачити ваших сліз. Вам залишиться лише згадувати ті часи, коли все було в ваших можливостях.

Жодна здорова людина не зрозуміє, наскільки це страшно.

Уявіть себе спортсменом. Ви були призером по бігу на олімпійських іграх. Біг це все ваше життя, ви відчуваєте свободу, коли біжите. Відчуваєте, як розсікаєте повітря своїм тілом і його прохолоду на своєму обличчі. І ось одного дня ви як завжди біжите по вулиці й раптом вас збиває машина. Все. Ви більше не можете бігати, вам насилу вдається ходити. Тепер ви можете забути про свою пристрасть, про це відчуття.

Уявили? Правильно, не можете, тому що вам дуже пощастило, ви здорові, ви бачите і це найголовніше.

Багато підлітків скаржаться на те, що батьки не купили їм новий телефон, а у його друзів останні моделі. А в наступному домі живе сім’я, намагається дожити до наступної зарплатні.

Ти їздиш по місту на дорогому автомобілі і розкидаєш гроші у різні сторони, а у той час у лікарні сидять батьки над ліжком своєї дитини і не знають де знайти гроші на лікування.

Твої друзі можуть дозволити купити собі усе, а ти повинен економити і плачеш, бо в тебе мало грошей, а навпроти твоєї квартири живуть хворі сусіди, які благають Бога не про гроші, а про здоров’я.

Люди скаржаться на те, що в них мало грошей і тому подібне, але насправді вони повинні дякувати за те, що вони здорові, у них є люблячи їх батьки, що вони кожного дня прокидаються, бачать сонце, йдуть до кухні і на столі лежить сніданок. Вони багаті ось цим.

Ніякі гроші не зроблять тебе багатим, бо твоє багатство – це твоє здорове і щасливе життя.

Анна КАПЛІНСЬКА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Одеса

The post Різні цінності appeared first on Я - журналіст.

Гроші забезпечують численні потреби. Люди вирішують, що для життя потрібні лише гроші. І вони присвячують своє життя матеріальним цінностям, які затьмарюють їхній розум. Людина заради грошей іноді стає здатною на злочин, здатною ризикувати здоров‘ям, щастям та волею. А родина, кохання, дружба, доброта, порозуміння з людьми- все це відсувається на задній план.

Я не один раз задумувалася, мріяла, фантазувала, вигадувала, щоб робила, якби у мене з‘явився мільйон гривень. Це багато чи мало, і як ним розпорядитися?

Я переконана, що є безліч корисних речей, які можна зробити за допомогою грошей. Деякі тратять гроші на дорогі прикраси, інші будують розкішні будинки на березі моря та купують машини.

Я вважаю, що для повного щастя цього людині не потрібно. Ми кажемо, що нас переслідують вказівки батьків, що ми хочемо більшу кімнату, комп‘ютер, але інші не мають батьків і комп‘ютера, не мають власної кімнати і їм досить того, що в них є! Уявіть собі, в скількох людей в „бідних” країнах склалися б інакше долі, якби у них було більше грошей. Тому, якщо б я виграла мільйон гривень, то насамперед я б взяла участь в доброчинності, віддавши половину суми, на допомогу хворим дітям, бідним людям та сиротам. По-друге, я б пожертвувала гроші на побудову притулку для тварин, де б усі вуличні собаки і кішки були нагодовані та доглянуті. Я хочу, щоб вони вільно себе почували і бігали туди-сюди замість того, щоб сидіти в тісних клітках.

Отже, підсумую: багаті люди повинні жертвувати частину своїх коштів благодійним фондам і намагатися допомогти нужденним.

Діана ПОБІГУН,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Тернопільська область

The post Якби я виграла мільйон гривень appeared first on Я - журналіст.

Утім, думки матеріалізуються. І коли люди отримують бажані гроші, ейфорія швидко минає. Натомість настає апатія: що ж робити з такою великою сумою? Це почуття знайоме усім переможцям лотерей. Спочатку вони намагаються витрачати гроші більш-менш розумно за своїми потребами, а потім не витримують і зриваються, бездумно переводячи суми на алкоголь, автомобілі, будинки, азартні ігри тощо. І що ж у підсумку? Колишні мільйонери зізнавалися, що гроші не принесли їм великого щастя. Один щасливець навіть заявив, що бути банкрутом йому приємніше, аніж багатим. Інший закликав нікому просто так не давати грошей.

То що ж – і справді не в грошах щастя? Так, якщо розуміти їх не як самоціль, а як засіб, за допомогою якого можна робити добро. Тож одним із пунктів витрат стане благодійність. Про неї я знаю не тільки з телевізійних сюжетів, а й сам брав участь. Щоправда, я жертвував не гроші, а бонуси зі спеціального рахунку на мобільному телефоні. І якось ці умовні одиниці рятували реальні дитячі життя. Коли я отримував повідомлення, що мої бонуси комусь зарадили, мене охоплювала радість. Тож зраджувати своїй традиції не збираюсь: перерахую, скажімо, п’яту частину від мільйона благодійним організаціями та на волонтерські акції й проекти різних напрямів.

Інші двісті тисяч я б пожертвував для своєї малої батьківщини – Луганської області, Сватівського району та міста Сватове. Бачивши за своє життя багато міст, я помітив безліч корисний речей, які можна втілити. Так, наш район має об’єкти, які теоретично можуть привабити туристів: церкви, пам’ятники, мальовничі парки, козацька вежа, краєвиди на річку Красну тощо. А на Луганщині таких місць ще більше!

Крім того, можна поліпшити матеріальне устаткування в школах. Так, на ці кошти в моїй школі, яку я зараз закінчую, може з’явитися кабінет хімії. У ньому учні зможуть пізнати хімію не як науку зі складними формулами та рівняннями, а як дивний світ дослідів. Останні за все моє шкільне життя можна перерахувати на пальцях рук.

Третю частку у 200 тисяч гривень я б залишив своїм батькам та братові. Через певні психічні відхилення він потребує особливої турботи. Моя матір не здавалася, намагалася знайти заклад, де брата могли навчити знань та пристосувати до життя в суспільстві. Так тривало до тих пір, коли йому не виповнилося сім років. Ми не віддали брата до інтернату чи куди-небудь, хоч мали таку можливість. Тож матір, батько і я з розумінням та любов’ю ставимося до брата Дмитра, намагаючись не зважати на хворобу. Батьки для мене – живі взірці працелюбності, які не могли сидіти склавши руки, з користю проводили кожну хвилину та вчили цьому мене. Хоч повною мірою вдячність грошима я не можу виразити, та я вчиню краще, аніж деякі герої реаліті-шоу, які взагалі забули про існування своїх батьків.

Уже навіть науково визначено, яка сума здатна ощасливити людину. Собі ж я б виділив ту ж п’яту частину від мільйона. Певний, що цих коштів вистачить на доволі непогане життя та розвиток. Під останнім я розумію відвідування театрів і кіно, літературних вечорів та – що особливо мене захоплює – читання книжок. Я так кохаюся в них, що не пропущу жодної нагоди купити нову. І хоча я купив книжок більше, аніж прочитав, гадаю, що в майбутньому вивільниться більше часу на це заняття.

І ось залишається двісті тисяч гривень. Куди витратити їх? На майбутніх нащадків. Я намагатимусь задовольнити їхні потреби у вихованні та освіті, а також організувати цікаве та різноманітне дозвілля. Утім, ще раз наголошу, що гроші – це не головне, і у вихованні я вважатиму їх не інакше як засобом.

Таким чином, я витратив би мільйон гривень розумно, передбачливо й корисно. Так само розмірено я вирішую більшість справ у своєму житті. Це дає змогу тверезо оцінити ситуацію, передбачити можливі наслідки та не надто зважати на емоції. Тож мені здається, що краще мільйон гривень розподілити й не вийде.

Ростислав ДЗЮБА, випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, Луганська область

Читайте також:

Дорослі, частіше радуйте себе!

Мої перші кроки після обрання Президентом України

Рекомендації дорослим: що варто і чого не варто робити, щоб бути щасливим

The post Якби я виграв мільйон гривень appeared first on Я - журналіст.