Булінг – це агресивна та неприємна поведінка однієї, або багатьох дітей проти іншої дитини. Тобто, знущання над кимось. Булінг буває фізичним, економічним, сексуальним, моральним. Також популярним зараз є кібербулінг. Кібербулінг – це булінг в Інтернеті. Тобі можуть анонімно погрожувати, викладати відео, фото із знущаннями.

Зазвичай жертвами булінгу стають діти, які відрізняються від інших: наприклад, манерою одягатися, спілкуватися і так далі. Тебе можуть дражнити через те, що ти не такий як інші. Нещодавно нам розповідали про трагедію у Бабиному яру. Тоді масово розстрілювали усіх євреїв. Просто, через те, що вони євреї. На що здатна людська жорстокість? Куди вона зайде далі?

Майже 80% людей були жертвами булінгу. Якщо раніше, про це просто прагнули мовчати, то зараз ця проблема є доволі актуальною. Найстрашніше, коли діти про це не говорять. Вони не діляться ні з ким своїми проблемами, а змовчують, носять це у собі. Тоді, діти замикаються, їм стає важко не тільки у сьогоденні, але й у майбутньому. З боулінгом неможливо впоратися самому. Не бійтесь розповісти комусь про цю проблему!

Є три сторони булінгу: той хто булить, жертва булінгу та спостерігачі. Спостерігачі зазвичай нікому не розповідають, і не втручаються. Вони бояться за себе, або знущаються разом із лідером булінгу.

Знущаються над іншими зазвичай тому що хочуть самоствердитись у колективі. «Я така крута, а от їй тут не місце» – ось як зазвичай кажуть, або мають на увазі. Люди булять і по іншим причинам: можливо тому, що вже самі цього зазнали, і намагаються забути про це, знущаючись над іншими. Або, вважають це нормою. Можуть вважати, що це смішно і нічого погано в цьому немає. Діти, які булять, не надто переймаються почуттями тих, кого вони ображають.

Дорослі уже розуміють, що знущатись над дітьми не можна навіть допускати! Але з дорослими все зрозуміло, а от діти…

Припустімо, ходить в 3 клас 20 дітей. Всі діти яскраво одягаються, хваляться купленими канцтоварами, можуть приносити в клас гроші. І от у цьому колективі є маленька Софійка, яка скромно одягається, не може похвалитись яскравими блокнотами, пеналами. Дорослі розуміють, що її батьки не можуть собі цього дозволити. Але як пояснити це дітям? Як їм сказати, що от твої батьки мають гроші щоб ти так одягалась, а батьки маленької Софійки не можуть? Звичайно і дитина вирізняється на їх фоні, вона стає більш замкнутою, старається всіх уникати. І це найгірше! Адже і далі, по життю вони стають невпевненими у собі, уникають людей та стараються жити самотужки.

Я дуже люблю дітей, а діти люблять менеJ Звичайно, такі діти як маленька Софійка, існують чи не у кожному класі. І саме таким дітям, я намагаюсь якнайбільше приділити увагу. Навчаю цікавих ігор, розпитую про школу. Стараюсь допомогти усім, чим можу. Тоді і інші діти, зрозуміють, що з нею можна спілкуватись: «якщо вже ця велика дівчина так її любить, то і ми можемо». Так, я це чула)

Тепер закон став суворішим. Ми платимо штраф, у деяких випадках нам можуть присудити виховні роботи, або посадити на умовний термін. Але, як може спрацювати цей закон, якщо всі про це мовчать?

Знаєте, як можна знищити булінг? Є лише один спосіб – припиніть мовчати! От уявіть собі, знущались над вами, і ви витримали. Ви не здались, можливо навіть дали відсіч. А якщо інші діти не витримають? У багатьох випадках булінг закінчується самовбивством. Як ви зможете жити з тим, що мовчали про знущання? Можливо лише ви, могли цьому зарадити! Люди, як тільки ви побачите булінг на власні очі, повідомляйте про це дорослим! Ніколи не змовчуйте про те, що над вами знущаються! От тоді, ми справді знищимо булінг!

Тетяна КОРНІЙЧУК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

смт Володимирець, Рівненська область

The post Булінг: що це і як з ним боротися appeared first on Я - журналіст.

Що таке булінг?

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї людини або групи людей по відношенню до іншої людини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Тобто булінг – це знущання. Є 4 види булінгу – фізичний, психологічний, економічний і сексуальний .

До фізичного відносяться удари, побиття, підніжки і т.д. Психологічний – насміхання над жертвою, образливі клички, різні неправдиві чутки, іноді ігнорування. Економічний булінг – крадіжки грошей, ґаджетів чи інших речей. Сексуальний – підглядання під час того як людина переодягається, згвалтування.

Суспільство намагається боротися з булінгом , проводячи лекції , флешмоби, нагадуючи що знущання над іншими несе за собою адміністративну відповідальність. Але поки що, на жаль, Україна займає 9 місце серед 42 країн за відсотком жертв булінгу і загалом це підлітки.

Детальніше про булінг

Чому саме підлітки ? Тому що найчастіше місцем, де виникає знущання, є школа. Діти різного віку, різної нації можуть ставити себе «крутішими, головнішими» за інших. Таким чином причиною булінгу може стати колір шкіри, «не таке» волосся , «не ті» вподобання або захоплення.

Звісно, вчителі, батьки та інші дорослі, які дізнаються про те, що дитина страждає від знущань, будуть намагатися допомогти. І, можливо, допоможуть, але давайте чесно. Не кожна, далеко не кожна дитина – підліток розповість батькам про проблеми з однолітками у школі. Через те що вони відчувають свою беззахисність і пригніченість перед кривдником.

Досить багато підлітків можуть розказати це лише друзям , і добре якщо вони зможуть постояти за себе. Якщо це психічний булінг, то шансів що друзі (якщо вони є) підтримають і зможуть допомогти значно більше, ніж якщо це фізичний булінг.

Анонімне опитування у школі визначило, що більш за всіх страждають діти 6-8 класів від психічного булінгу з боку однолітків. Саме через те, що діти приховують, варто знати, як зрозуміти, що над дитиною знущаються.

Як виявити жертву булінгу ?

Дуже жорстокий булінг може підштовхнути жертву на зведення рахунків з життям. Такі діти мають пригнічений вигляд, поводять себе замкнуто, у них проявляється агресія до дорослих і однолітків. У них може погіршитися здоров’я. Часті психосоматичні прояви у вигляді респіраторних захворювань.

Поліна СКЛЯРУК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

The post Булінг: що це таке і як виявити appeared first on Я - журналіст.

“Булінг, як називають зараз цькування дітей у школах, не виникає на порожньому місці. Це жахливе явище завжди стосується двох: того, хто знущається, і того, проти кого направлено це знущання. Перший хоче самоствердитися за рахунок іншого. Причини можуть бути різноманітними: завищена самооцінка, проблеми вдома або навіть певні психологічні проблеми. Такі люди зазвичай вважають себе “королями школи”, адже вони фізично гарно розвинені та хочуть довести свою значущість.

Які ж типові жертви булінгу? У більшості випадків це люди, які виділяються з загальної маси. Вони справжні особистості: розумні, мають почуття власної гідності, не бачать необхідності у звеличенні власного его, розуміють, що зовнішність нічого не вирішує. Їм не потрібно нікому нічого доводити. Саме тому увага “насильників” зосереджена на них. Адже ці жертви не мають багато друзів, є фізично слабкими, тому не здатні протистояти агресії.

До чого ж призводить цькування? Воно може стати першим кроком до соціальної ізоляції. У жертв виникає замкнутість, небажання спілкуватися з іншими, з’являються фобії, можлива поява депресії. У шкільних “агресорів” булінг у дорослому віці може викликати почуття провини. Серед булерів багато злочинців. Це все негативні наслідки.

Постає питання:”Що може бути позитивного у булінгу?”.

Існує один важливий аспект, який впливає на все, що стається з нами,- наше ставлення до подій. Саме від реакції на знущання залежить обсяг шкоди, яке воно завдає. Хтось буде пам’ятати кожне образливе слово і накопичувати негатив. А хтось не звертатиме уваги на слова інших, працюватиме натхненніше та стане успішною людиною.

Єдиний в історії спорту 28-разовий призер олімпійських ігор і 23-разовий олімпійський чемпіон Майкл Фред Фелпс страждав від булінгу у школі через свій великий зріст, непропорційні розміри вушної раковини та 46 розмір ноги. Його били, над ним насміхалися, але хлопець каже: « Це зробило мене сильніше та витриваліше. Я не звертав уваги на них, бо розумів, що краще високо підняти голову та посміхнутися».

На жаль, не кожен може так себе налаштувати. Тому виникає необхідність у проведенні якісної кампанії, спрямованої проти булінгу, у школах. Такий проект має бути зрозумілим будь-якій віковій категорії, спікери повинні достукатися до кожного. Я вважаю, що лише добре скоординовані дії вчителів та батьків зможуть змінити ситуацію.

Булінг – це насилля, яке залишає відбиток на все життя. Тому кожен має навчитися протидіяти йому та вміти мислити позитивно.

Анна РЕЗВІНА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Одеса

Джерело фото: https://ostrog.rayon.in.ua/news/102916-chi-e-bouling-v-osvitnih-zakladah-ostroga-sotsialno-psihologichne-doslidzhennia

The post Булінг у школах: мінуси і… плюси appeared first on Я - журналіст.

Булінг, або цькування (англ. bullying) – це форма психологічного насильства у вигляді бойкоту, насмішок, глузування, псування особистих речей і часто навіть фізичної розправи. Ця форма насильства широко розповсюджена серед підлітків, які хочуть виділитися серед однолітків. Нагальність вирішення цієї проблеми досить гостро стоїть у багатьох країнах світу. Проте цю ситуацію не можна змінити за один день. Але у цій важливій справі кожен з нас може взяти участь. І, найперше , що потрібно зробити, – зрозуміти її суть.

Дослідження, що були проведені західними вченими, виявили: кожна третя дитина хоча б один раз в житті була жертвою такого насилля. Так  чому ж підлітки стають жертвами насилля і як з цим боротися ?

Причиною булінгу може стати  що завгодно – починаючи з заздрощів  і закінчуючи прагненням самоствердитися. Дитина, прагнучи показати себе лідером і піднятись в очах однолітків, інколи може вдатися до найрадикальніших  дій. Все частіше в Інтернеті  можна побачити відео про шкільні бійки або інші види булінгу, зняті самими дітьми, а відтак, говорити, що це поодинокі випадки і ставати в позу страуса, безвідповідально і безглуздо.

Щодо видів булінгу: їх існує надзвичайно багато, і кожен з них по-своєму небезпечний . Основними ж видами є задирство , регулярні кепкування з різних причин , фізичні приниження , бойкот. Проте, останнім часом набирає обертів один із найнебезпечніших –  так званий кібербулінг. Якщо раніше чутки про когось поширювались лише словесно, то зараз вони поширюються за допомогою соцмереж. В один клік можна поширити новину і про неї дізнаються всі.

Соціальна структура явища теж неоднорідна, так соціологи виділяють такі групи : переслідувачі , або як іх зараз називають булі, жертви та спостерігачі . Спостерігачами нерідко являються друзі або прихильники булів. Найчастіше саме вони поширюють відео та інформацію в соцмережах про новий випадок насильства .

Які ж діти стають переслідувачами, які жертвами, а які спостерігачами ? Переслідувачами стають ті, хто  прагне до влади, ті, хто прагне піднятися  над іншими. Перш за все, в минулому  переслідувачі самі були жертвами булінгу, але змогли вистояти, не зламатися, не скоритися волі сильнішого. Нерідко такі діти ростуть в неповних сім’ях або обмежені в батьківському піклуванні . За допомогою насилля вони показують насамперед собі , що вони на щось здатні. Що ж до жертв , то тут все ясно . Жертвами стають діти, які не можуть за себе постояти .Вони сором’язливі та замкнуті в собі . Вони доволі часто не мають справжніх друзів . Якщо це дівчата,то вони можуть ставати жертвами через свої смаки , стиль в одязі та обмежені матеріальні можливості . Якщо ж це хлопці, то вони можуть бути просто фізично слабшими за інших . Відчуття власного безсилля змушує стати дитину спостерігачем.

Таким чином, проблема булінгу  вимагає серйозного дослідження, комунікації і залучення  усього суспільства до її вирішення. Завдання науковців – дослідити проблему, завдання ЗМІ  – інформувати суспільство з метою упередження розгортання цього явища , бо  “поінформований – означає озброєний”. Більше того, загострювати увагу на конкретних випадках булінгу менш ефективно , ефективніше пояснювати причини і наслідки подібних взаємин,  запрошувати у студії спеціалістів , психологів , соціальних працівників , правоохоронців та людей, що зуміли  протистояти цьому  явищу.

Хочу навести позитивний приклад такої діяльності . Нещодавно була проведена зустріч українських школярів з Ніком Вуйчичем, який розповів про власний досвід подолання булінгу. Але, на превеликий жаль, в нашій державі такі заходи відбуваються надзвичайно рідко, частіше говорять і показують конкретні прояви булінгу, викладені підлітками в соцмережах. А найстрашніше те, що ці випадки тиражують і у ЗМІ, і у соцмережах , але не озвучують покарання , які понесли агресори, чим формують у підлітків відчуття безкарності.

Вирішити цю проблему можливо , але потрібна участь усього суспільства.  Відвідуючи дитячий садок, потім школу, дитина формується  в оточенні різних людей, вона бачить різні  вчинки і різну на них реакцію оточуючих, і це впливає на вибір її власної моделі поведінки. Виховуючи дитину , батьки мають усвідомлювати, що повністю захистити дитину від негативного впливу неможливо . Рано чи пізно, але їхня дитина може опинитися в одній із суспільних груп , тобто стати або агресором , або жертвою  . Головна задача батьків – не тільки  пояснити, що булінг не є найпростішим способом самоствердження з метою піднятися в очах однолітків , а й дати приклади такої моделі поведінки , яка формує власну гідність дитини і повагу до інших людей . Якщо ж дитина стала жертвою, вона не має боятися дати відсіч або звернутися по допомогу до будь-кого більш досвідченого і авторитетного. І такими людьми мають бути насамперед батьки.

Другим за значимістю суспільним інститутом , що має серйозно займатися проблемою булінгу , є освітні заклади, які , на мій погляд , мають широко залучати самих дітей до формування серйозної протидії цьому явищу.  І приклади такої діяльності вже напрацьовані міжнародною спільнотою . В розвинутих країнах діти самі протистоять такому насильству . В школах вішають плакати та вивіски про булінг . Це надзвичайно важливо , адже в підлітковому віці дитина більшість свого часу проводить в школі . І саме там частіше всього трапляються випадки агресії та насильства . Робота ж вчителя полягає не лише у поданні знань , а й у захисті дитини у школі . Вчитель має знайти підхід і порозумітися з учнями . Вони не мають його боятись .

Під час своєї зустрічі Нік Вуйчич провів з присутніми анонімне опитування . Як виявилось , лише 3 % дітей, що були присутні в залі, страждають від регулярного насильства . Це не великий відсоток, що свідчить про те, що булінг в нашій країні не поки що не став розповсюдженим явищем , але де гарантія , що незабаром цей відсоток  не зросте? А тому  явище боулінгу потребує  не лише висвітлення у  статтях, а й конкретних дій . А ще такий малий відсоток може свідчити про те, що діти бояться зізнаватись або ж не надають важливості булінгу, а і одне, і інше – небезпечно.

Отже, що ми можемо зробити вже зараз для вирішення цієї проблеми ? Певні заходи для боротьби з насильством мають проводитись на різних рівнях суспільства – починаючи зі шкіл і завершуючи владними інституціями і організаціями , які займаються формуванням суспільства і розбудовою  нашої країни . Ми можемо скористатися ідеєю про плакати та вивіски. Це не буде зайвим, оскільки скривджений підліток побачить, що ситуація, в якій він опинився, не виняткова, людей хвилює ця проблема, що є небайдужі, які знають про неї, і не виключено, що у нього виникне бажання поговорити про свої почуття. Для цього в кожній школі має бути організований центр допомоги таким дітям на засадах анонімності , адже знаючи , що твоя особиста ситуація може піддатися розголосу, бажання розкриватися і випускати почуття назовні пропадає .Класні керівники мають проводити класні години , де мають  розповідати учням про наявну проблему. Окрім цього, вчитель має проводити індивідуальні бесіди з учнями , бо часто учням легше відкритись вчителю, ніж рідним, проводити батьківські збори і говорити батькам про цю проблему . Батьки доволі часто не знають про те, що їх дитина є жертвою насилля і страждає від цього . Варто наголосити на  регулярності таких заходів, щоб не  склалося враження, що це чергова «показуха» «для галочки», а сама проблема нікого не хвилює . Можливо, тоді у дітей виникне  бажання не тільки  говорити про булінг, а й долучитися до його подолання.

Віталіна ЗАПАРА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Житомир.

Джерело фото: https://naurok.com.ua/post/buling-u-shkoli-dopomozhit-ditini-vporatisya-z-postiynim-ckuvannyam

The post Цькування у школі: жорстокість і боягузливість – одного поля ягоди? appeared first on Я - журналіст.