Закриття культурних закладів: причини і наслідки геноциду культури

09.02.2021

Закриття культурних закладів: причини і наслідки геноциду культури

Найбільш обговорюване питання нині (крім тарифів) – реформа децентралізації, яка торкнулася як районів, так і різноманітних закладів, розташованих на їх території. За останні роки на всій території України масово почали зникати заклади освітнього, культурного та історичного значення. Відтак 16 728  бібліотечних закладів у 2020 році діяло, за статистикою, в Україні. Мінкультури нині звітувало в офіційній відповіді “Україні молодій” про погодження ліквідації/реорганізації – 17-тис. Динозаври вимерли від падіння астероїда на Землю, а культурні заклади зникнуть від децентралізації? Основна причина, яку знаходять чиновники, це децентралізація та зменшення кількості населення у селах та провінційних містечках. Звичайно, все це взаємопов’язано, бо якщо в селі зачиняється школа, то люди з нього просто виїжджають, тому що підростаючому поколінню потрібна освіта. А крім загальної, дитина ще хоче отримувати додаткову, позашкільну освіту, займаючись у гуртках, інших закладах освіти. У селах і маленьких містах діти позбавлені такої можливості, тому батьки намагаються вивезти дитину ближче до міст обласного значення, де є хоч якийсь спектр освітніх послуг.

Донедавна за реформою децентралізації я просто спостерігала, але коли вона торкнулася районної бібліотеки у місті, яке найближче до мого села, я не могла змовчати і дивитися, як улюблену бібліотеку ліквідують, а книжковий 40-тисячний фонд розвозять по всьому району. «Ліквідувати у зв’язку з децентралізацією» ‒ легко й просто вирішили у районній раді, знехтувавши законом передачі об’єкта на баланс територіальної громади, на території якої заклад знаходиться. Правомірне це рішення чи не зовсім ‒ це мене тоді не цікавило, адже я знала, що Центральна районна бібліотека імені Дмитра Чижевського проіснувала понад 70 років і є найдавнішою у м. Олександрії. Крім того, вона знаходиться у будинку, де народився і жив відомий філософ і літературознавець Дмитро Чижевський. Тобто бібліотека вистояла часи зміни урядів, шлях до Незалежності України, її двері були відкриті 72 роки при різній владі, аж тут децентралізація. Ліквідувати цю бібліотеку ‒ це вирвати сторінку з історії міста Олександрії і всієї України.

Тоді я була готова на все, щоб врятувати бібліотеку, і напевно, саме це підштовхнуло мене на наступні кроки. Вперше відвідала бібліотеку з метою протистояти закриттю 6 січня. Подарувала бібліотеці збірку зі своїм оповіданням із вірою у те, що її у цій же бібліотеці користувачі читатимуть ще багато років. Саме того дня я дізналася, що ліквідаційний процес розпочато незаконно, адже рішення прийнято без звернення до міської ради та без погодження Міністерства культури та інформаційної політики. Тому, не гаючи часу, я написала кілька дописів у соцмережах, цього було достатньо для невеличкого розголосу. Далі разом з бібліотекарями залучили інші ЗМІ. Розуміючи, що розголос особливо справі не допоможе, люди хіба що поспівчувають та побажають успіхів, я написала листа голові облдержадміністрації з поясненнями щодо закриття бібліотеки. Отримала відповідь, що вже доручено розібратися у місцевій владі. Я не могла просто чекати, чи то доки «розберуться» чи то доки бібліотеку почнуть розформовувати, тому знову написала листа, але цього разу до Міністерства культури. Із МКІП надійшла відповідь-роз’яснення, як діяти далі, а вже наступного дня мені написала радниця міністра культури, повідомивши, що Олександр Ткаченко призначив мені зустріч у ZOOM. Чесно кажучи, лише тоді у мене з’явилася надія на те, що у мене хоч щось вийде. Отже, зустріч відбулася 13 січня. Я коротко розповіла пану Олександру Владиславовичу про очевидно незаконний процес ліквідації бібліотеки. Міністр пояснив, що процес ліквідації дійсно порушено, тож є підстави звернутися до місцевої влади з питанням переглянути це рішення. А децентралізація не може бути підставою для закриття закладів культури, інакше це ніщо інше, як геноцид місцевої влади української культури. МКІП виступає проти закриття шкіл, клубів та бібліотек та закликає органи місцевого самоврядування зберігати культурні об’єкти. У разі, якщо, наприклад, кількість бібліотек перевищує допустиму на певній території, реорганізовувати їх у освітньо-культурні заклади, але не закривати. Такою була відповідь міністра культури Олександра Ткаченка. Також особливо завдячую Кіровоградській спілці письменників, від якої теж було звернення до місцевої влади з проханням не ліквідовувати бібліотеку. Разом ми досягли результату: ліквідаційний процес зупинено. Міська рада Олександрії обіцяє зберегти книжковий фонд та робочі місця, реорганізувавши частину бібліотеки у музей Чижевського та освітньо-культурний заклад.

Завдяки цій історії, я зрозуміла, що справедливості, часом, можна досягнути лише завдяки протесту. Все-таки, я щиро вдячна Міністерству культури, яке не залишилося осторонь незаконного закриття Центральної районної бібліотеки ім. Д. І. Чижевського та мого звернення. Завдяки втручанню міністра, нашу бібліотеку не ліквідують. Вихід є завжди, і жодне рішення не в силі знищити культурний заклад, якщо на його захист стає народ. Головне не мовчати, а хто стукає ‒ тому відкривають.

Аліна ШЕВЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Кіровоградська область

переглядів: 96

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *