За межами стандартів

15.11.2020

За межами стандартів

Нині є актуальною тема прийняття себе, життя у гармонії зі своєю душею та тілом. Хочу поговорити про людей із зайвою вагою.

На жаль, історично склалося, що стандарти краси диктує нам суспільство. Іноді самі того не розуміючи, ми намагаємося слідувати їм. При цьому забуваємо запитувати: «Чи потрібно це мені?». Кажучи про вагу,  впевнено можу сказати, що моє покоління з дитинства звикло вважати нормою струнку людину, а з зайвою вагою – відхиленням від норми. І вже з дитинства у деяких хлопців та дівчат складається погане враження від власної зовнішності. Вони ховають її плюси і ставлять на передній план мінуси, виділені іншими людьми. Досить часто підлітки з зайвою вагою піддаються цькуванню в школі, насмішкам за спиною, у дорослому віці виникають труднощі з працевлаштуванням, як наслідок – погана самооцінка. Здавалося б у наш час, коли люди досить часто піднімають проблеми булінгу, та усіляко ведуть боротьбу з цим явищем, ця проблема і багато інших вже повинні викорінитися. Але на мою думку людство має досить багато «невиліковних захворювань», до яких можна віднести булінг, тож повністю його викорінити неможливо.

Ідеальних людей немає, і подобатися всім неможливо. Але через бажання не виділятися з натовпу ми досить часто слідуємо вигаданому «ідеалу». Проводимо дні і ночі у спортзалі, сидимо на небезпечних дієтах, доводячи тіло до анарексії, п’ємо таблетки для схуднення, лягаємо під ніж. Цими методами ми не тільки знущаємося над тілом, але й шкодимо своєму ментальному здоров’ю. Дуже часто це призводить до спустошення, депресії, або навіть залежності – ненормальному бажанню продовжувати «вдосконалюватися», і страху зупинитися, повернувшись до минулого, у даному випадку «товстого я». Такого роду схуднення, ніби болото затягує тебе у проблеми зі здоров’ям, і не дає змогу вилізти. Досить часто люди втрачають себе у гонитві за ідеальним тілом, зосереджуючись тільки на схудненні. І навіть якщо людині вдається збагнути весь масштаб проблеми, та з’явиться бажання вийти з цього стану, ми повинні розуміти, що повернутися з цього жаху психологічно здоровим вже не вдасться. Бо під час такого затяжного і небезпечного схуднення, життєвою ціллю людини стає «ідеальне тіло», а коли настає реабілітація, у разі якої доводиться відмовитися від цієї цілі, тоді  людина буквально втрачає сенс свого існування, втрачає себе.

Звісно у нашому житті повинно бути місце для спорту та здорового харчування задля підтримання життя у гармонії з тілом, але це є вибір кожного з нас, і ми можемо його зробити, а можемо і не робити. Це не означає, що при відмові від спорту наше життя стане менш щасливим, адже щастя кожен вбачає у різних речах.

Люди пояснюють слово «краса» по-різному. Та, на мою думку, краса – це коли людині комфортно у власному тілі. У XXI сторіччі ми намагаємося вийти за межі можливого, за межі безглуздих норм та стандартів. Особистості з цікавою та незвичною зовнішністю вже протягом багатьох років надихають митців. Великі вуха, колір шкіри, родимі плями на тілі – не є приводом для насмішок у сучасної, вихованої людини. І зайва вага не є виключенням, люди з зайвою вагою можуть надихати та бути прикладом. Вони  не повинні ставити себе у рамки, та будувати бар’єри у своїй голові, прислуховуючись до помилкових суджень сторонніх людей, щодо їхньої зовнішності. Прикладом такої людини є Тайна Маранга, або як її називають знайомі, Полуниця- бразильська балерина та блогерка, яка танцює на пуантах з вагою у 120 кілограмів. З раннього віку вона почала приймати таблетки для схуднення, адже у танцювальній школі тренер вимагав зменшити вагу. Згодом вона пережила рак  щитоподібної залози, після якого приймає гормональні препарати, через що можливість схуднути стає майже неможливою. Але всі ці труднощі не зломили її, вона стала на пуанти, слухаючи насмішки, щодо абсурдності «товстої балерини». Полуниця активно веде соціальні мережі, показуючи всьому світу свої танцювальні таланти, але і там її спіткають труднощі пов’язані із хейтерами. Вона вступила в один з найкращих університетів, де вивчає хореографію, і створила власну групу, яка повністю складається з дівчат із зайвою вагою. Полуниця дає людям приклад того, що можна і треба любити своє тіло за будь-яких обставин.

Ми ніколи не зможемо догодити суспільству, хтось буде нами захоплюватися, а хтось засуджувати. Краса – це критерій, у якому неможливо стати найкращим, виграти і забрати приз. Все просто, ми не можемо бути вродливими для всіх, але можемо стати такими для себе, просто прийнявши себе. Треба припинити будувати перепони у своїй голові, і почати займатися справами до яких рветься душа, і яких прагне тіло, навіть якщо воно не відповідає стандартам.

Ольга ГРИГОРЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Харків

переглядів: 39

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *