Учень-переселенець із анексованого Криму – про ностальгію за Ялтою і нові кримські реалії

23.05.2017

«Ялта» у перекладі з грецької «ялос» – означає морський берег. Як же безмежно я люблю цей мальовничий, дорогий серцю куточок моєї малої батьківщини! Та чи тепер моєї?
Більше року (на момент написання статті – прим. ред.) Крим і моє рідне місто знаходиться в окупації. Слово якесь історичне. Хіба можна сьогодні в час високої культури і цивілізації когось окупувати? Як виявилося – можна. І напрочуд легко. Чий я тепер? Що змінилося в житті корінних кримчан? Чи подобається їм новий статус?

Якщо дивитися збоку – багатьом так. Якщо аналізувати – швидше ні! Посудіть самі: на початку літа цього року пляжі Криму були майже всі закритими для відпочиваючих у приватному секторі. Це спричинило неабияку бурю протесту, тож доступ до пляжів зробили вільним. Але ненадовго. Не пройшло й місяця, як санаторії та готелі ввели платню за «користування інфраструктурою підприємства», що насправді є не що інше, як плата за користування морем та галькою. Отже зараз, щоб поплавати в морі та позасмагати на пляжі, треба платити!

У нашому мальовничому містечку є міський стадіон «Авангард». Українська Ялта дозволяла всім бажаючим поліпшити своє здоров’я, займатися у будь-який час. Сьогодні потрапити на стадіон місцеві жителі можуть лише з 7 до 9 ранку, решту часу тут займається школа олімпійського резерву. Ситуація нагадує африканське гетто.

Мій тато працює лікарем. Пригадуєте, всі телеканалами навперебій запевняли, як тепер гарно живеться учителям, лікарям, пенсіонерам у Криму, бо їм дуже підвищили заробітну плату. Дійсно підвищили: держслужбовцям, силовикам та пожежникам. У медпрацівників зарплата зробила круте сальто і повернулася до зарплати України з цінами Росії. Як це? – запитаєте ви. Та дуже просто – зросли і все. Без особливого пояснення. У відповідності з оплатою праці. А як же непрацюючим? Звідки їм взяти кошти на придбання навіть хліба та води, які в рази дорожчі, ніж в Україні?

Наша Ялта розкинулася в мальовничій долині, дороги вузенькі, спіралеподібні. Від перевантаження транспортом вони часто виходять з ладу. Пам’ятаю, раніше їх підтримували у належному стані, а сьогодні вони схожі на американські гірки. І, здається, це нікого не обходить. До того ж заробітна плата водіїв маршрутних таксі зменшилася, а проїзд значно збільшився, хоча ціни на пальне не змінювалися. От і доводиться школярам платити чималі кошти, аби дістатися до навчального закладу. Школа – це окреме питання. Уявляєте, нас учнів, знову перевели на п’ятибальну систему! Чи можна точно оцінити рівень знань учнів, судіть самі. Та й це ще не все. Якщо я хочу продовжити навчання в Україні, а я хочу саме цього, то мій атестат, виявляється, зовсім неприйнятний на материку. Якщо без подробиць, то я змушений буду закінчувати 11 клас у бабусі, на Україні. А як же іншим випускникам, у яких немає бабусі на материку? У нас багато чого змінилося і далеко не в кращу сторону. Низька купівельна спроможність населення призвела до розорення багатьох магазинів, кафе. Боляче дивитися на порожні вітрини з надписами «ОРЕНДА».

Та все ж я вірю, що це тимчасово. Одного ранку над «морським берегом» зійде яскраве вільне сонце. І моя Ялта, як діамант на сонці, засяє всіма фарбами веселки. Вільний вітер на дужих крилах принесе їй свободу і незалежність. Бо Ялта має належати всім, але не бути нічиєю власністю. Таке у неї призначення – дарувати радість і здоров’я людям.

Від редакції
Автор цієї статті, переселенець із анексованого Криму Микита Данилов, вихованець Зразкової літературно-публіцистичної студії «Дзиґа» Білоцерківського районного будинку дитячої та юнацької творчості Київської області, учень 11 класу Узинської гімназії Білоцерківського району Київської області, нагороджений дипломом ІІ ступеня в номінації “Стаття” Всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”, організаторами якого є Видавничий дім “ОГО”, Національний університет “Острозька академія” та управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації. Микиту було відзначено під час урочистої церемонії нагородження переможців конкурсу “Я – журналіст!”, яка відбулась у Національній спілці журналістів України 22 грудня 2016 року.

Микита ДАНИЛОВ, лауреат Всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”, переселенець з Криму, вихованець Зразкової літературно-публіцистичної студії «Дзиґа», Київська область

переглядів: 6 038

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *