Тріада олімпіадника

01.03.2021

Тріада олімпіадника

 Частина перша: карантинна навала проблем

«Ти олімпіадник. Ти герой. Твоя натура від народження прагне бути першою. Ти маєш не здаватись, йти до переможного кінця і завжди кидатись на нову олімпіаду, мов голодний вовк на вгодоване ягня».

А якщо карантин? Що тоді?

Цьогоріч корона добряче підпсувала наполеонівські плани багатьох олімпіадників скасуванням більшості очних олімпіад. Наприклад, у моїх планах було з’їздити на олімпіади з інформатики, історії, англійської мови, української мови та літератури, правознавства, конкурсів імені Петра Яцика та Тараса Шевченка й на МАН у секції «Інформатика». В підсумку я їду в інтернет на Міжнародний мовний марафон імені Петра Яцика, а окрім цього, ще захищаю МАН. І це все, картина Репіна «Приплыли».

І ця катавасія трапилася не тільки зі мною, а й з багатьма «переможцями по життю», чи то пак «переможцями життя». І не минула безслідно.

Дехто олімпіадами добивається хоч якоїсь фінансової незалежності. Адже часи, коли ти був, як то кажуть, два вершка од горшка і хотів здаватись таким дорослим, що мамцю, вже минули, і свою дорослість, якої різко перестає хотітися, треба доказувати своїми вчинками. Нехай ті скупеньких 200-300 гривень, яких дали за призове, важко назвати серйозною сумою, але ж хіба ні? Хіба це не серйозний заробіток?

Хтось їздить на олімпіади, бо це можливість затягнути себе куди-небудь, тільки не назад до себе, дихнути свіжим повітрям (ну, не так-то вже й свіжим…), просто узяти себе в руки. Не поїхав кудись, вирішив зайвий раз не ризикувати? Ось тобі подаруночок (ну, не зовсім подаруночок… так, досить, це в минулому реченні було) від нервової системи – дай Боже, щоб тільки апатія.

Хтось хоче собі покращити самооцінку, довести для себе, що він чудовий. От тільки нормальна самооцінка після низької навряд чи встановиться одразу. Або завищена, або перфекціонізм. А перфекціонізм, скажу я вам, штука нехороша, навіть дуже. Вона – як обсесивно-компульсивний розлад – заважає жити і дуже важко скараскатись.

А в деяких свято на селі. От немає ніяких проблем, ні нудьги, ні бажання розвіятись (чорний гумор увійшов у чат). Гуляй, душе, сьогодні дискотека! Ніхто не змушує сидіти і зубрити формули, правила і винятки з них, не доводиться трястись в автобусі, доїжджаючи до пункту написання, нервуватись, що ледь не умираєш. Сидиш собі вдома, в теплій хаті, п’єш чай з чим Бог подасть і тобі закортить, хочеш – в соцмережах посидів, хочеш – повчив уроки, хочеш – книгу почитав, хочеш – поспав (а що тут не так?). Мізки відпочивають.

Але хай відпочинуть на славу, бо уже наступного року, дай Бог, скасують карантин. І знову почнеться розклад: підготовка, нерви, прокидання, вранішній моціон, автобус, нерви, нерви, НЕРВИ!!!, нерви, пишеш роботу, написав роботу, нерви, нерви, нерви.

Кріпімось, браття олімпіадники, бо берега іще не видно!

Богдана ЗАЛЕВСЬКА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 126

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *