Що цікавого у селі Шубків?

Кожне село і місто має свою неповторну історію, і оцінюється вона в часі. Моє село не виняток. У нього багата цікава історія. Село називається Шубків. Назва походить від слова «шуба». Тут, кажуть, першим поселився чоловік, який виправляв шкурки для пошиття шуб (кожухів). За це його прозвали Шубкою.
Шубків розташований на лівому березі Горині, в мальовничому куточку Рівненщини, який красується на берегах цієї ріки.

Про історію села можу розповідати довго, але хочу зупинитись на пам’ятках природи і культури, які є гордістю моєї малої батьківщини.

На окраїні населеного пункту стоїть старенька церква. Її доля цікава, і коренями сягає у глибоку давнину.

У 1629 році на центральній площі села була збудована перша невелика Свято-Миколаївська церква. У ній і сьогодні проходять богослужіння.
1870 року Шубків перейшов у володіння російської княгині, вдови Євгенії Сергіївни Шеншиної із роду Арсеньєвих. Вона була жінкою релігійною та високоосвіченою. Поміщицю вражала убогість сільської церкви, спокій, який панував у храмі та селі. У тому ж році стару церкву за допомогою дубових колод перетягли на сільський цвинтар, а на її місці розпочали будівництво нової.

Для цього храму були пожертвувані ікона Казанської Божої матері в кованому срібно-золотому окладі і образи Святого Олександра Невського та Марії Магдалини з Ангелом. Також були передані речі й ікони від князів, княгинь, графинь.

Після смерті поміщиці церкву добудовував її брат Дмитро. На куполах він поставив золочені хрести. Ікони також писалися на замовлення Д.С.Арсеньєва відомим художником Васильєвим. Окремо від храму була побудована чотирьох’ярусна дзвіниця.

На урочистій посвяті церкви були присутні багаті чиновники. Храм Пресвятої Богородиці (Покрови) входив до четвірки найвеличніших споруд колишньої Волинської губернії, адже був тут годинник з курантами.

Проте церкву неодноразово палили, тому всі цінні речі, ікони, дзвіниця і годинник з курантами згоріли. Храм, в якому і дотепер лунає щиросердна молитва, був реконструйований з часом.

Я думаю, що кожен повинен побувати тут, тому що релігійного спокою не спалити, як не спалити Духу Божого.

Єдиним величним свідком цих подій минулого села Шубків є каштан, якому вже більше 300 років. Він росте біля колишнього панського будинку, в якому на початку ХIX століття розміщувалась рільнича школа.

Серед села, де я живу,
Близенько мого дому,
Росте той свідок, що йому
Про все й усіх відомо.
(О. Дем’янюк)

Гігантський каштан вражає своїми розмірами. Його діаметр становить 4,6м, висота – 26 м, крона – 16,94 м, а стовбур до гілок – 2,10 м.

Існує легенда про цей величезний каштан. Кажуть люди, що це відбувалося під час визвольної боротьби козаків під проводом Б.Хмельницького. Немало крові пролилося за свободу і незалежність української держави у нашому тихому куточку. Козацькі війська проходили через село Шубків. Був серед них один тяжко поранений воїн. У бою він втратив руку і багато крові. Знемагаючи від болю, козак зупинився перепочити. Наздогнали воїна вороги, оточили його. Обезсилений, він звернувся до Бога з проханням допомогти.
І сталося диво!.. Перетворився козак на могутнього каштана. З того часу залишилося на тому місці дерево з відтятою гілкою та великим дуплом.

Люди шанують і доглядають каштан, бо ж він – вічний охоронець рідного краю.

Це диво природи занесено до Всеукраїнського перепису найстаріших дерев України, як видатну пам’ятку природи.

Будете на Рівненщині, завітайте до нашого Шубкова, і ви переконаєтесь у правдивості написаного. А ще зустрінетесь з добрими і мудрими шубківчанами, які бережуть пам’ять про корені свого села, його історію, бо знають, що саме завдяки таким святиням “з роду в рід кладе життя мости”, переконані, що “без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе”…

Ольга ПЕРШУТА

26.02.2018