Що для мене журналістика? Чому я обираю саме професію журналіста?

26.09.2020

Що для мене журналістика? Чому я обираю саме професію журналіста?

                           Журналіст — людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу.

                                                                                                                Дж. Вест 

 Сьогодні існує безліч професій: і творчих, і тих, що вимагають наукових знань та навичок комунікації. Але саме професія журналіста охоплює всі важливі вміння та надбання людини, тому що відіграє надзвичайно важливу роль у будь-якій сфері. Журналістська діяльність має і може бути скрізь, бо вона є невід’ємною складовою нашого повсякдення. Збір і фільтрування новин, створення цікавого контенту телепрограм для аудиторії, розвиток місцевих видань, правильна подача рекламних текстів або створення великих каналів, груп, сторінок у соціальних мережах потребують умілої журналістської руки та слова.

Неодноразово чую від моїх знайомих фразу: «От якби стати мені журналістом, тоді я був би багатою відомою людиною, у якої щоразу просили автограф.». Та коли чую такі слова, у мене виникає в уяві людина з дитячим мисленням, яка більше, аніж ганятися за славою, ні про що не думає. Я ні в якому разі не засуджую думки та вподобання інших, бо всі ми різні, і це факт. Але для того, щоб мрії не залишилися лише мріями, і щоб не припуститися помилок, кожен має поставити собі питання: «Чим мене приваблює професія журналіста? Чого я прагну досягнути у житті? Яким чином журналістика допоможе мені реалізувати свої бажання і плани? Чи зміниться моє життя на гірше, якщо я оберу іншу професію?»

Аналізуючи ці питання, для себе я визначила ряд позитивних та негативних аспектів роботи журналіста. Насамперед, професія журналіста приваблює мене можливістю проявити свої творчі якості у спілкуванні з людьми, прожити цікаве та насичене життя. Розумію, що ця професія не з легких і потребує величезної відповідальності перед суспільством. Постійна стресовість, нерегульований робочий графік можуть негативно вплинути на здоров’я, тому потрібно бути витривалим до навантажень як моральних, так і фізичних. Журналістика – це далеко не відпочинок, як вважають деякі люди, а важка щоденна праця над собою. Бути журналістом – це посиденьки за комп’ютером допізна, постійна розумова праця, яка іноді виснажливіша за фізичну, чимало часу поза сім’єю та робота без вихідних або ж у незапланований час, наприклад, екстрений виїзд на місце подій. Так, це може набриднути, та ми і живемо для того, щоб кожен сьогоднішній успішний день складав частку щасливого майбутнього. Тільки-но я чую подібні висловлювання щодо «стати відомим і багатим», то перечитую ці рядки.

Але, не дивлячись на всі ці недоліки, я хочу стати журналістом, насамперед,  для того, щоб приносити користь українському народу, захищати його інтереси і боротися за справедливість, якої нам так часто не вистачає. Скажете, що все вищесказане мною про патріотичність лише «синдром хвалька»? Що ж, можливо, таке бажання буде здаватися дивним, але мене це захоплює і надихає. Що саме? Можливість першою знаходити пояснення неаргументованих фактів, втілювати свої думки в точні і зрозумілі слова, які будуть донесені до кожної людини, до моїх знайомих та родини. І немає нічого ганебного в тому, що люди, шлях до успіху яких є тернистим, але яскравим, люблять свою справу душею, аніж просто бачать в ній спосіб заробити на життя. Хіба це погано? Звичайно, що без фінансового заохочення ніхто не буде працювати. Це головне, чому люди шукають роботу, але справжні журналісти розглядають все з творчого ракурсу, бо є фанатами своєї професії. Це як мандрувати не заради фінальної точки і красивого фото біля пам’ятки, а заради самої поїздки, заради самого процесу. Врешті-решт, справа, яку ти любиш, яка приносить тобі задоволення, у більшості випадків є не просто роботою, а сенсом життя.

На мою думку, щоб перейти межу від просто захоплення до конкретного успіху, бажано мати витримку та вміти правильно розподіляти свій робочий час, тренуючись ще зі шкільних років. Ніщо не приходить одразу, може лише піти геть за мить. Тому журналістові потрібно пройти багато сходинок, перш ніж отримати бажане. Як на мене, у цьому йому допоможуть власні універсальні якості, які можуть бути прихованими, але коли ви потрапите у сферу журналістики, вони дадуть про себе знати. Завдання власника ще не зовсім розвинутих рис професійності  –  це бути наполегливим та самовпевненим, бо, на мій погляд, термін «самовпевненість» не завжди означає щось погане, і не потрібно плутати його з егоїзмом. Також необхідні зацікавленість, спостережливість, елементарні навички комунікабельності та початкова грамотність. І без таланту тут теж не обійтись. Але талант – це лише 1%, а 99% – наполеглива праця. Вважаю, що професійний журналіст має бути ерудованим, порядним, ввічливим, оперативним, з неабияким інтелектом та широким кругозором.

Дійсно, рівень інтелекту журналіста може допомогти у багатьох ситуаціях. Перше, що спадає на думку, це інтерв’ю. Журналістика інформує, аналізує, орієнтує, розважає, «приколюється». Це функції журналістики, остання з яких є сумнівною, але все залежить від ерудованості самого журналіста. Не можна сказати, що журналістика потрібна, щоб «приколюватися», хоча це є допустимим, але лише в тому випадку, якщо такий жарт відповідає моральним нормам, коли не є образою особистості людини, не спричиняє будь-яких скандалів та не розповсюджує спотворених версій істини. Навпаки, талановитий і грамотний журналіст зможе розговорити людину за допомогою якогось каверзного питання, в чому і є сутність роботи з людьми. Завдання журналіста: «Пояснити неймовірне і спростити недосяжне». Він наче посередник між усім, що коїться, та мозком людини. Тому кожна риса журналіста є важливою і необхідною.

Якщо все так складно, то як зрозуміти, чи потрібно братися за журналістську справу професійно? Елементарно! Якщо ви маєте хоча б декілька з вищезазначених якостей та прагнення до саморозвитку, то, можливо, ви вже – журналіст! Так, так, вам не почулося. Бо сьогодні інтернетна, а точніше, громадянська журналістика, як новий підвид, дозволяє відчути себе юним журналістом всім, хто розміщує суспільно важливу інформацію у своєму блозі, публічному відео- чи фото сервері. Тож репортером може бути будь-хто. Вважаю, це гарний старт і можливість зрозуміти, що ця професія створена для вас, а ви – для неї!

Журналісти завжди будуть потрібними людьми! Як сказав Леонід Шаров: «Журналістика ― це і служба, і творчість, і вистава, і гра: з самим собою, з читачами, з головним редактором, з підлеглими, якщо вони в тебе є. Але коли в тебе виходить дійсно комусь допомогти, лише тоді виникає розуміння особливого сенсу цієї професії». І справді! Професія журналіста така складна, різнобічна, якась особлива, тому ті люди, які присвятять своє життя їй, як на мене, щасливі! Любіть власне життя і те, що ви робите!

Дарина ПОХИЛЬКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Харків

переглядів: 153

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *