У кожного з нас є мала батьківщина – куточок, де народилися й живемо. Це те місце де нам дуже добре, комфортно, затишно і тепло. Я живу у невеликому селищі, в якому є ,на жаль, багато мінусів і проблем. Навіть тяжко з чогось почати. Але я спробую.
Найбільше, що мене турбує – це засмічення території. У селищі немає жодного місця, в яке б можна було звезти все сміття, що накопичується у пересічних жителів. Тому люди створюють хаотичні смітники, цим самим засмічуючи довкілля. По всій території розкидані пляшки і целофанові пакети. А останнім часом на вулицях все більше і більше ми стали помічати використані медичні маски, що просто валяються під ногами. Я вважаю , що з цим треба щось робити, вирішувати цю проблему негайно.
Друга вагома проблема – це наші не відремонтовані дороги. Вони в деяких місцях настільки запущені, що не те що машиною страшно проїхатися, але й поїздка на велосипеді становить загрозу. Останнім часом ситуація покращується. Вже декілька доріг було заасфальтовано, і навіть на найближчі дні, планують продовжити ремонт. Це не може не радувати.
І ,мабуть, найбільша проблема для всіх підлітків мого селища( їх тут достатньо багато) – це те, що вечорами нікуди піти зі своїми друзями. Окрім магазинів, у нас є лише два кафе, які працюють максимум до восьми вечора і один нічний клуб. Але для такої кількості підлітків цього всього дуже мало. І тому всі поділяються на компанії і темними вечорами тиняються по селищі, не знаючи куди себе подіти, наражаючи себе на небезпеку.
Авжеж, це не всі проблеми , які присутні у нас. Їх не перерахуєш на пальцях однієї руки. До них входять і відсутність будь-яких позашкільних гуртків і.т.д. Проблем багато і їх треба вирішувати. Але запам’ятайте, потрібно завжди починати з себе і не перевалювати всі обов’язки на інших. Адже це все в наших інтересах – розвивати своє селище, сприяти тому, що б воно було гарним, чистим і перспективним з різних боків.
Іванна БОЯРСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Дніпропетровська область