Тиша. І враз – жахливий звук, який долинає в кожен куточок нашої школи! Це – дзвінок на урок. До класу заходить вчителька географії – Марія Олександрівна. Її приходу тішусь лише я, відмінниця (тепер на таких модно казати “teacher’s pet“).
– Що ж, мої промінчики, – усміхається вона, – пригадую, ви мали підготувати дещо надзвичайно цікаве. Аню, розпочинай.
Трішки зашарівшись, я витягнула з- під парти яскраву жовту папку. Всередині неї лежав проєкт, заголовок якого був виділений чорним жирним шрифтом: “СЕЛО УРІЖ МОЇМИ ОЧИМА“.
– Моя маленька Батьківщина. Словом, розмістився цей невеличкий Уріж на Львівщині, а саме у Дрогобицькому районі. Це край солі, нафти, прекрасних краєвидів. Я вважаю, що найбільшим багатством його уродженців є ліс, який оточує з усіх сторін, і річка Бистриця. Та є ще одна загадкова місцина. Її таємничість заворожує. Вона знаходиться на горі Ласка, – продовжувала я. – Уявіть собі райський острів! Так, думками ви потрапите саме сюди, в маленький Уріж. Бо на найвищій вершині села є кришталеве джерело, яке оздоровлює, капличка та хрест, описані в сторічних легендах.
А веду я до того, що тут можна облаштувати чудове курортне містечко. Європейська траса вже є, дорога прекрасна, – сміюсь, – тому шанси привернути увагу навіть іноземців – досить високі.
Банально писати про всіма омріяний дитячий майданчик, побільше магазинів (їх і зараз безліч на кожному кроці) – не буду. Просто додам декілька пунктів власного бачення Урожа, щоб кожен зрозумів, що село також може стрімко процвітати:
- Побільше зон для відпочинку! Насамперед хоч однісінький парк. Свіже повітря, краса довкола в будь-яку пору року… Гарна ідея, еге ж?
- У здоровому тілі здоровий дух (всіма відома фраза). Але чи хтось зараз думає про заохочення молоді до здорового способу життя? Отже, мрія всіх підлітків та й не тільки – інвентаризований спортзал, стадіон, бігова доріжка. Ніби не такі суттєві речі, а життя від цього, впевнена, стане в рази запальнішим.
- І, напевно, найбільше треба духовного зближення всіх жителів Урожа. Хочеться, щоб всі разом: і діти, і старше покоління – влаштовували спільні перегляди фільмів, старенькі бабусі з дідусями розповідали цікаві історії з минулого. Панувала б неймовірна затишна атмосфера.
… Дочитавши роботу до кінця, я краєм ока глянула на клас. Здивувалась. Однокласники завмерли, уважно та із захопленням слухаючи мою розповідь. А вчителька в цей час акуратно ставила в журнал 12.
Анна БЛЮМГАРТ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”