Про що я думаю наодинці: щоденник абітурієнтки-2016

11.07.2016

Про вибір професії, особисте щастя й долю України розмірковує випускниця Школи універсального журналіста Катерина Лук’янчук із Рокитнівського району на Рівненщині.
Понеділок, 4 липня
Часто, залишаючись на самоті, ми занурюємось у власну підсвідомість у пошуках правильних рішень особистих проблем, будуємо плани на майбутнє, моделюємо життєві ситуації і свої дії в них. Комусь до вподоби залишатися наодинці з собою і блукати у просторах свідомості, а хтось не зациклюється над філософією життя та уникає тривалих роздумів. Хоча ці роздуми у більшості випадків приводять до нових проблем, які, у свою чергу теж потребують вирішення, особисто я не страшуся їх.

Зараз у моїх думках на першому плані стоїть майбутнє. Позаду залишилися безтурботні шкільні дні, попереду чекає самостійне доросле життя. Досить хвилюючим є те, що я повинна обрати ту справу, якою займатимуся із задоволенням, а це не так просто! У світі стільки професій, вартих уваги, що просто голова йде обертом, але моєю стане лише одна! Це прекрасно, коли твій вибір схвалюють батьки. Це надає рішучості та впевненості в собі. Проте найменша критика збоку – і в голову закрадаються сумніви… Варто робити так, як сама для себе вирішила, чи краще послухати поради старших? Статистика показує, що у світі дуже багато студентів стали тими, кими бачили їх їхні батьки. Ми повинні довіряти своїм найближчим, але і вони мають довіряти нам.

Вівторок, 5 липня
Думаючи знову ж таки про майбутнє, важко не замислитися над своїм особистим життям. Всі підлітки, як і я, вже знайомі з таким почуттям як кохання. Навіть якщо не всі, то більшість – точно! Перша любов… Романтика… Хвилювання…

Моя друга половинка є втіленням мого ідеалу. Часто втіленням цього ідеалу є хтось із батьків. У моєму випадку це так. Але як мені знати, що він – це той, із ким можна зв’язати себе до кінця своїх днів? Адже саме помилка у виборі стає причиною таких частих розлучень. Говорять, «ти сама відчуєш це», проте я сумніваюсь, що дослухавшись до серця, станеш щасливим. Хоч і багато людей вважають матеріальне благополуччя не головним, але кому хочеться жити в злигоднях? До того ж, щоб вступити в шлюб, потрібно мати набір певних якостей, правда ж? А які це якості? Відповідальність. Самостійність. Матеріальна забезпеченість. Виховання. Моральність… Перелік можна продовжувати, але коли дивишся на реалії сьогодення оптимізм різко зникає. Вагітні дівчата-школярки, безробіття, кинуті напризволяще діти. Що це? Сучасніть чи вседозволеність, реальність чи знущання? Мороз пробирає, коли уявляєш, що таке може статися з тобою. Чому ж те, що дарується Господом, часто обертається горем? Мені цього не збагнути…

Середа, 6 липня
Я – українка. Моя Батьківщина – Україна – центр Європи, квітуча і вишнева, зеленіє килимом лісів, рясніє родючими чорноземами і працьовитими людьми, сяє під замріяними зорями. Проте мою країну точить підступний хробак проблем. Зараз Україна, як і світ, переживає період боротьби війни та миру. Мені нелегко розібратися в тому, що діється довкола, але я мрію про її щастя, що колись Україна знову стане єдиною, увійде в Євросоюз і зрівняється з провідними державами світу. Для мене Європа – це можливість отримати блискучу освіту, зробити кар’єру, завести друзів за кордону. Я точно знаю, моє покоління має вистояти і зберегти нашу країну, зробити її перлиною Європи. Але як це зробити? Як стати достойними членами європейської спільноти, а не вигідним ринком збуту та сировинною базою? Напевне спочатку ми повинні будувати Європу у собі, наполегливо, щодня, мислячи про щасливе майбуття, не чекаючи збагачення і миттєвого результату. Тільки тоді ми зможемо гордо заявити: «Так, ми – українці, ми – європейці, ми пишаємось цим!»
Катерина ЛУК’ЯНЧУК, випускниця Школи універсального журналіста

переглядів: 1 884

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *