Неправильний вибір чи “неправильний” виборець

07.08.2020

Неправильний вибір чи “неправильний” виборець

21 липня минув рік від виборів до Верховної ради України IX скликання. Рейтинг нині правлячої партії значно впав. Так само закономірно, проте не так суттєво знизився і рівень підтримки президента Я проаналізував минулорічні ЗМІ, опитав батьків та зрозумів, що в українській політиці така ситуація не вперше. Вірніше вона торкнулась усіх без виключення президентів та їх політсил.У чому суть цього феномену ? Чому гаранти втрачають популярність вже через рік-півтора після початку каденції? Давайте з’ясуємо.

Отож, на мою думку, вагомою (але, на цьому варто наголосити, не єдиною) причиною народних розаруваннь є політична малограмотність українського суспільства. Воно доволі наївне та мало розбирається у функціях органів влади. І те, що майже у кожному скликанні Верховної Ради партії популістів займали значну кількість місць — вдале тому підтвердження. І хоча їх ідеології часто різні, від лібералізму до правоцетризму, програми таких партій майже не відрізняються. Традиційно пункти цих програм починаються зі слів «підвищу», «покращу» чи «покладу край», «знищу». При цьому, якщо перше стосується якості життя громадян, то друге тісно пов’язане з корупцією, злочинністю та бідністю.

Це призводить до думки — значна частина українців впевнені, що усі негаразди країни, а подекуди їх особисті, залежать від рис характеру президента, його чесності чи добропорядності. Вони абсолютно не розбираються у структурі державного апарату. Та бачать тільки одну фігуру — президента. Для них його функція проста — ділити гроші. Ніби казна — це великий мішок. І «правильний» глава держави виділяє кошти туди куди потрібні: на зарплати, пенсії, медицину, освіту, дороги… Нечесний — ці гроші привласнює, або/і роздає олігархам. І ось так українці, що разу обирають «не тих». Подекуди ця риторика доходить до того, що «не тими» стають геть усі, і «старі політики», і «старі обличчя». Я вважаю, що можна й не мати політологічної освіти, щоб зрозуміти хибність таких думок.

Так, в України багато проблем, як всередині, так і на міжнародній арені. Але, щоб змінити цю ситуацію не достатньо раз у п’ять років прийти на виборчу дільницю. Країна — це не президент, не влада, і не територія. Країна — це населення, кожна людина. І щоб запрацювала вся система потрібна робота кожного гвинтика. На благо країни, для себе і над собою. Щоб Україна стала успішною не достатньо просто вступити в Європейський Союз, чи обрати нового президента, потрібно змінити мислення. Ми маємо стати більш культурними, більш уважнішим та терпимішими до інших людей та їхніх потреб, більш законослухняними, відкритими до чогось нового та відповідальнішими. Отож, нам слід рухатись далі і пам’ятати — успіх країни починаються з успіху людини. Ми будемо обирати «не тих» доти, доки самі не станемо «тими».

Роман МАРЧУК,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Луцьк

 

переглядів: 110

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *