Море вранці

14.10.2020

Море вранці

Море… Мені подобається ця безкрая широчінь, заповнена водою. Іноді мені здається, що море – це жива істота, яка має свою душу, розуміє кожне слово та головне – відчуває. Адже воно ніколи не буває одноманітним.

Уранці воно тихе й спокійне. Прозоре і холодне, наче велике дзеркало. Чим ближче до берега, тим світліша вода. Вона набуває небесно-блакитного відтінку. А десь долі, на глибині, змінює колір на найтемніший відтінок синього. Сонячні промені відбиваються від краплинок води на твоєму тілі, сягають дна, легенько торкаються золотого піску, яскравих, різнокольорових мушлей, темних камінців та зеленуватих водорослей. Маленькі, спритні рибки, що бавляться у воді випадково торкаються твоєї шкіри, викликаючи найприємніші відчуття.

Проте через мить усе може змінитися. Велетенські хвилі прийдуть на зміну тихому колиханню моря, а сильний вітер буде гнати їх до берега. Хмари на небі затьмарять сонце, воно більше не відбиватиметься у воді, яка змінила свій колір, ставши темно-синьою чи каламутно-зеленою. Тепер у ній не видно ні риб, ні мушель, ні камінців, ні піску. Є лиш хвилі, які з силою б’ються об береги, викидаючи темні, зелені водорості. Їхній шум глушить усе навколо: і крики чайок, і розмови людей, залишаючи тільки безкраї темно-сині смужки, які зливаються так, що не розумієш, де закінчується вода й починається небо.

Ольга ЛЕГЕЙДА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 30

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *