Лікар Андрій Лимич: “Кожна добра справа має бути доведеною до кінця”

25.05.2011

Коли я почала думати, про кого можна написати, одразу згадала відомого в Рівному лікаря Андрія Лимича. Саме йому та його методам лікування безліч людей завдячують у вирішенні своїх проблем. Андрій Іванович є не лише успішним лікарем, а й надзвичайно цікавою людиною, з якою безперечно приємно спілкуватись.
Лимич Андрій Іванович народився 18 листопада 1951 року в селі
Довгий Міст Абанського району Красноярського краю Росії в родині репресованих українців. У селі мешкали переважно українці, і там панувала своєрідна атмосфера, оскільки люди сприймали це місце за тимчасове та прагнули повернутися на Батьківщину. Згодом у Красноярську Андрій Лимич закінчив медичний інститут і з часом перебрався в Україну.

Медициною Андрій Іванович цікавився з тих пір, як себе пам’ятає. Його батько також був лікарем, а мати – медсестрою. Він з дитинства спостерігав за роботою свого батька, який був змушений одночасно бути і стоматологом, і педіатром, і хірургом. А, працюючи після закінчення інституту у Бурятії, пан Андрій відкрив для себе нетрадиційну медицину. У лікарні помирала дівчинка, ні старання місцевих лікарів, ні телефонні поради педіатрів їй не допомагали.

Тоді мама дівчинки вирішила звернутися до шаманки. Після цього шестирічна дитина почала одужувати на очах. Це не могло не справити на Андрія Івановича враження. Він вперше побачив реальні можливості нетрадиційної медицини, яку завжди критикували.

Пізніше доля розпорядилася так, що Андрій Лимич влаштувався в лікарню тибетської медицини в Іркутську, яка проводила лікування немедикаментозними методами: фітотерапія, голкотерапія, мануальна терапія… Там він працював п’ять років під керівництвом китайського лікаря. Тоді Андрій Іванович зрозумів, що нетрадиційна медицина має значні переваги: вона сповідує системний підхід до людини та системне лікування, в той час як класична – виокремлює і лікує кожну частину організму, що є неправильним.

У його роботі пану Андрію найбільше подобаються люди. На відміну від відомого серіального доктора Хауса, що береться лише за «цікаві випадки», Андрій Іванович не поділяє хвороби та людей на цікаві та нецікаві, адже кожну людину вважає особливою.

Окрім своєї роботи, Андрій Лимич відомий тим, що у жовтні 2000 року зібрав у Рівному понад 300 родичів, яких об’єднав у організацію «Фонд роду Лимич». Все почалося із зацікавлення у походженні власного прізвища. Він витратив багато часу, сил та натхнення, щоб докопатись до правди. Як з’ясувалося, рід бере початок з Персії, а перші відомості про Лимичів – з уже неіснуючого села Лікоть на Львівщині. Тут пан Андрій встановив перший Знак роду Лимич – «Корінь роду Лимич» (2000 р.), другий – в селі Гарячківка на Вінниччині – «Доля роду Лимич» (2003 р.), третій – у Рівному – «Знак роду Лимич» (2003 р.).

На табличці біля цього знаку – наступний текст: «Пам’ятний Знак роду Лимич встановлено на відзначення давнього українського роду, котрий досліджено до 12 коліна, він збирає в коло 2000 людей з 17 областей України. На історичному віче у Рівному в 2000 році відновлено родинний зв’язок через 3 століття і створено першу в Україні родинну організацію, затверджено герб, гімн і молитву роду Лимич. Цей рід – приклад відродження українських родин. Від родини – до роду, від роду – до нації!».

Єднання з родичами є для Андрія Івановича надзвичайно важливим. Він вважає, що системного підходу потрібно дотримуватись не лише в медицині, а й у житті: «Кожна людина може зрозуміти себе, лише завдяки своїй родині. Листок дерева у чомусь повторює крону всього дерева. Так і в людей. Окрім того, це шанування пам’яті наших предків».

На даний момент іде робота над книгою про рід Лимичів, яка буде у двох томах по 1500 сторінок. Вона включатиме родовід, тобто всі відомості по генеалогії роду, походження прізвища, всю інформацію, яка відкриє історію з часу походження роду та прізвища. Є також мета створити організацію з родичами в Хорватії, зв’язок з якими було фактично відновлено у 2007 році – через п’ять століть.

Найбільшою цінністю в житті Андрій Лимич вважає інтуїцію, яка є зв’язком із Богом. Це той канал, що дозволяє нам отримувати інформацію від всесвіту. Вона часто підказує нам, але, на жаль, люди не завжди зважають на ці підказки. Саме інтуїції Андрій Іванович завдячує своїми успіхами. А його життєве кредо – «Кожна добра справа має бути доведеною до кінця».

Олександра ЗАДОРОЖНА

переглядів: 3 016

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *