Кривий Ріг: що в місті варто змінити на краще?

Моє місто Кривий Ріг – один із найбільших промислових центрів не тільки України, а й світу. Воно належить до найбагатших на корисні копалини районів нашої держави. Що б я змінив на краще у рідному місті?
Цей індустріальний гігант щороку випускає більше 80 мільйонів тон залізорудного концентрату, продаж якого забезпечує стабільність економіки всієї країни; місто, що розкинулося на 127 кілометрів у степах Дніпропетровщини і, таким чином, стало найдовшим містом Європи; територія, де живуть гірники й металурги – працьовиті люди, які знають: без їхньої професії не буде розвиватися ані регіон, ані країна, ані світ; металургійна столиця України, що носить горде ім’я – Кривий Ріг.
Проте саме те, що переважна кількість городян належать до робочого класу, на мою думку, і є основною міською проблемою, адже, як усім відомо, ця група населення не вирізняється високим культурним рівнем, патріотизмом, свідомістю, толерантністю та тими чеснотами, що притаманні, скажімо, туристичним містам – Львову, Тернополю, Івано-Франківську, Києву тощо.

Наслідки цього бачимо практично на кожному кроці: для Криворіжжя побиті у громадському місці пляшки, понівечені лавки, купи сміття прямо на вулицях і парках, на жаль, є звичним явищем. Неозброєним оком видно неймовірно низький рівень благоустрою Кривбасу: практично відсутні спеціально облаштовані зони відпочинку, рухомий склад громадського транспорту давно застарів як технічно, так і морально, історичним пам’яткам не приділяється належної уваги, центр міста потерпає від незаконної реклами, у багатьох районах немає нічого, окрім похмурих сірих панельних багатоповерхівок. Окремою проблемою є рух по місту: постійно відчувається занадто велика кількість машин, для яких і розбудовується вся інфраструктура, натомість пішохідні тротуари у жахливому стані, а велодоріжки відсутні взагалі. Отож на людину, що вперше потрапила до Кривого Рогу, місто справить скоріше гнітюче враження, аніж пробудить бажання приїхати сюди ще раз.

На мою думку, корінь усіх бід – це все-таки свідомість криворіжан. Якщо змінити ставлення жителів до свого міста, можна досягти величезних результатів та прогресу міста в цілому, як це активно роблять небайдужі люди у тому ж Львові чи в столиці. Яскравий приклад цього – киянин Богдан Гдаль, який на прикладі своєї відомої статті «Як змінити під’їзд» наглядно показав, що лише розпочавши цікаву й корисну справу, до неї долучаться й інші люди.

Що ж конкретно варто виправити у Кривому Розі? Спробую описати основні проблеми. Мабуть, варто розпочати із вуличного руху. Справжніми експертами з цього питання можна вважати засновників ГО «Городские проекты» москвичів Іллю Варламова та Максима Каца. Після декількох років досліджень вони дійшли висновку, що переважна кількість жителів міста стануть щасливішими, якщо пріоритети пересування містом розставлятимуть так: перевагу віддаватимуть пішоходам, на другому місці будуть велосипедисти, потім – приватний транспорт, і найменше прав необхідно надавати приватному транспорту. Пояснити це дуже легко: саме на тротуарі стирається класова нерівність між людьми, але є більш помітною, коли одна людина їде дорогою автівкою, а інша – стареньким автобусом. До того ж ходіння робить населення більш здоровішим. Ті ж самі аргументи можна привести і на користь велопересування.

Але якщо поглянути на моє місто, побачимо довжелезну та надто широку дорогу, обабіч якої туляться вузенькі тротуарчики, які часто-густо використовуються в ролі парковок. Отож, на мою думку, основними задачами міської влади у цьому напрямку являються заохочення пересічних громадян саме до таких видів пересування, що окрім оздоровчої функції є ще й більш екологічними, та, звичайно ж, розширення тротуарів, розбудова велоінфраструктури та обмеження руху автомобілів містом. Як приклад можна узяти Данію та Нідерланди: у столицях цих країн лише 20% жителів мають власне авто, зате 40% пересуваються виключно велосипедами, ще 40% використовують лише громадський транспорт, про який теж не можна не згадати.

Транспортна система у Кривому Розі ще двадцять років тому була одною з найкращих в Україні: у місті діє трамвай, тролейбус, а також унікальний в своєму роді вид громадського транспорту – метротрам, або швидкісний трамвай. Він схожий на метрополітен, але перегони між станціями. по можливості, були виведені на поверхню, і замість звичних вагонів метро тут використовується трамвайний рухомий склад. Зараз ситуація у місті така, що ця чудова транспортна система перебуває у занепаді: вагони та тролейбуси занадто старі, станції, рейки, дроти й зупинки вже давно не ремонтується, натомість майже повну монополію на перевезення має одна з компаній «маршруточників». Рішення проблеми описує у своїй лекції «Мрія за три роки» Енріке Пеньялоса (мер столиці Колумбії Боготи в 1998-2001): повне оновлення транспорту, ремонт інфраструктури, введення єдиного квитка, а також перегляду маршрутів та повного їх перепланування під потреби населення. Також варто заохочувати власників приватного транспорту пересуватися громадським, як це роблять, приміром, в Осло: за кожен день, коли ти залишив машину вдома, тобі дають проїзний на цілий день.

Не менш болючою темою для міста є екологія: Кривий Ріг входить до десятки найбрудніших міст світу. Щороку місцеві металургійні та гірничо-збагачувальні підприємства викидають в атмосферу біля 400 тисяч тон пилу, сажі та отруйних речовин. Отож варто поставити на підсилений контроль фільтрування повітря, що випускають заводи й фабрики, пропагувати зелену енергетику, в тому числі заохочувати приватний сектор до переходу на повну енергонезалежність шляхом встановлення сонячних колекторів чи вітрових турбін, і переходити на екологічний транспорт. Також непоганим рішенням є створення додаткових зелених зон, аби рослини очищували повітря.

Не можна забувати й про дітей, кількість яких становить майже половину від усього населення. Дитяча інфраструктура у місті розвинута недостатньо добре, максимум, що роблять для дітей – це ставлять декілька нудних типових гойдалок, карусельок чи гірок. А от у місті Мальме, що на півдні Швеції, влада має до цього зовсім інший підхід: кожен майданчик тут – тематичний: «Лісовий», «Бетонний», «Джунглі». На них вражають незвичайні форми, неординарні елементи, що так подобаються дітям: на майданчику «Казка» показане царство добрих сил з небесно-блакитною рікою, яскравою веселкою-гіркою та смішними бульбами-пагорбами, що межує з темними силами, які захопили казковий ліс; а на «Екологічному» майданчику бачимо величезний жовтий шар-купол і закручені гірки, що спускаються у всі сторони, підвісний мотузяний місток, лабіринт з каменів, купа рослин – усього й не перерахувати. Завдяки цьому всьому Мальме стало містом, до якого з’їжджаються з усієї країни, аби здійснити подорож надзвичайними дитячими зонами.

Потрібно турбуватися й про маломобільних громадян – інвалідів на візках, мам із колясками тощо. У цьому допоможе так званий універсальний дизайн міста – жодних високих бордюрів, занадто стрімких пандусів, сходів, надземних та підземних переходів, високопідловогого транспорту.

Але, як я вважаю, головне – аби усі містяни відчували себе комфортно на своїй маленькій батьківщині, були щасливими, при прогулянці мали гарний настрій, а не пригнічення від потоку машин та сірих будинків. Саме це – мета усього вищесказаного. Крім усього цього можна перейняти досвід Ріо-де-Жанейро, мер якого ініціював пофарбування усіх будинків у різні кольори. Цей проект значно підняв індекс щастя містян, дав їм почуття безпеки й комфорту та знизив рівень злочинності. А підсвітка будівель у нічний час, що популярна у європейських столицях, також може змінити ставлення до власного міста. Можна впровадити неймовірну кількість різноманітних цікавих технологій на зразок вищезазначених інновацій, та описати їх всі немає змоги.

Отож у своєму місті я маю турбуватися, аби кожен, незалежно від віку, статі, стану здоров’я та рівня статків, по-справжньому любив своє місто та ніколи не жалкував, що живе у ньому, а також усвідомлював, що саме його ставлення до Кривого Рогу є вирішальним у його розвитку!

До теми:

Майбутнє мого міста: роздуми одинадцятикласника із Красноармійська

Що б я змінила на краще у своєму місті Орджонікідзе

У Києві нагородили переможців всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”
Максим КУЖДІН, лауреат Всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”, Кривий Ріг

26.02.2018