«Хто я?» – швидкий тест на те, філософ ти чи освічений “мемознавець”. Кожен, бодай навіть раз, зіштовхувався в Інтернеті з таким глобальним поняттям, як “меми”. Вони являються інструментом, який виконує безліч ролей – від передавачів актуальної інформації до звичайних безглуздих причин просто повеселитися. Це – невід’ємна частина сучасної молодіжної інтернет-культури. Коли вони з’явилися? Як? І головне – навіщо?
«Термін “мем” вперше вжив оксфордський професор Річард Докінз у своїй книзі “Егоїстичний ген” у 1976 році, яка стала класикою», – пишеться у старій добрій Вікіпедії. Оце так новини – таке, начебто, сучасне поняття досліджувалося західними вченими ще у 70-х роках ХХ століття! До речі, у книзі Докінза мем описується як ідея культурної інформації. Він може бути мелодією, картинкою та навіть жестом. Якщо ген – хранитель біологічної інформації, то мем – культурної.
Після Річарда тему мемів та їх концепції зачепив відомий медіазнавець – Дуглас Рашкофф у власній праці «Медіавірус. Як поп-культура таємно впливає на вашу свідомість», зробивши дану інформаційну одиницю частиною медіа-середовища. «Медіавірус в понятті автора є подією чи явищем, яке швидко поширюється та може впливати на суспільство», – коротко пояснює медіа-сайт «Відкритий». Правду глаголять, адже дійсно – зараз меми складають не таку уже й малу долю нашого життя та спілкування. В часи, коли люди тільки почали з ними ознайомлюватися, всі й наполовину не розуміли, що ж це таке та “з чим його їдять”. По крайній мірі, так думали.
Це вже зараз тінейджери впевнено маніпулюють таким видом інформації. Вони часто спілкуються фразами, взятими із відомих інтернет-мемів. Саме тому їх можна вважати невід’ємною частиною сучасного універсального сленгу, який поширюється від «мозку до мозку». З їх допомогою можна виражати своє власне ставлення до чого- або кого-небудь, емоції та почуття. Меми також можуть бути доволі креативним маркетинговим ходом – цікава та незвичайна реклама завжди в тренді, а весела картинка чи відео допоможуть звернути бажану увагу.
А зараз погляньмо на одне зображення:
Рисунок 1 ” Ти думаєш, що виглядаєш так, коли фото зроблено /Як ти виглядаєш насправді”
Таку карикатуру можна знайти на сторінках сатиричного видання «The Judge» (1921 рік). Як ви здогадалися, це тогочасний зразок відомого формату мемів “Очікування/Реальність”.
«ВСС» запевняють, що це зображення має право вважатися “мемом”: воно являється варіацією іншої карикатури, надрукованої в журналі «Wisconsin Octopus» (1920 рік) та має відмінний від свого попередника підпис.
«Все ж ми не можемо із впевненістю сказати, що це перший мем тільки тому, що його скопіювали та поширили із варіаціями. Але ми можемо чітко визначити, що цей малюнок є частиною “доінтернетного” мему “Очікування/Реальність”.
Судячи з усього, автори журналу «Wisconsin Octopus» дійсно випередили свій час», – коментує російська служба «ВВС». Це справді цікаво, що так званий перший мем з’явився приблизно 100 років назад, в той час, коли самого його поняття ще й в помині не було.
Та все ж таки, якими б смішними, якими б оригінальними, якими б комічними не були меми, з часом вони знецінюються. Але підступ в тому, що це трапляється доволі швидко. Тому фраза «чим старше, тим краще» швидше описує бочку вина, а не інтернет-меми – довготривалістю свого “життя” вони не похваляться.
Чому? Все просто.
Інтернет – медіа-простір, в якому інформація поширюється майже зі швидкістю світла, будь-яка фраза або слово можуть стати “вірусними”, а події набувають небувалого розголосу. Але як миттєво помічають, так миттєво і забувають. Адже в мережі кожну годину з’являється все більше і більше інформації та подій, і кожна з них може стати наступною “ціллю” для створення чергового популярного жарту. Тобто очевидно, що «термін придатності» мемів, присвячених певному прецеденту, залежить від того, скільки галасу наробила сама подія і як швидко інтерес до неї згаснув. Також більшість інтернет-мемів не можуть дуже довго забавляти людей та викликати сміх. Актуальні теми для розмов щомісяця змінюються – так і актуальні теми для мемів. Так би мовити, ніщо в цьому світі не вічне.
На такій філософській нотці можна й закінчувати.
Збирайте свої мушлі на неосяжному березі життя не тільки через меми та Інтернет. Багато про що дізнатися можна не лишень клікнувши в браузері на кнопку “Пошук”. Люди – найцінніші хранителі інформації. Аби багато знати, варто більше спілкуватися.
Всезнаючий Гугл не завжди допоможе. Пам’ятайте про це.
Анастасія ТАРАН,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Полтавська область
Фраза “Хто я?” прозвучала в мене в голові дуже відомим голосом)
Схоже, я мемознавець. Дуже цікаво написано, з гумором. Люблю такі статті.