Боги чи люди?

01.03.2021

Боги чи люди?

І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим,

за подобою Нашою, і хай панують…

Буття 1:26

 

Люди давно звикли гіперболізувати написане чи сказане іншими. Справді дотепно.

Я ніколи не розуміла, як можна підносити людину до рівня Бога. До рівня того, хто на сто кроків попереду. Це неправильно, так не можна.

Досі ніхто не навчився створювати щось нове, не використовуючи існуючих природних ресурсів. Нізвідки дістати яблуко, чи, може, силою думки підкинути вгору камінь. Нікому із людей не підкорялися вулкани; ніколи людина не могла зупинити сходження лавини. Не можна намалювати щось, а потім дістати це з картини. Бо ми не боги, але запевняємо себе у зворотньому. Ми, у більшості випадків, руйнуємо, забуваючи, що знаходимося на вершині еволюції. Ми підносимо таких же людей із плоті та крові до рівня Творця. Це дико. Як первісні люди, що вірили у сили природи та малювали своїх божків.

Кожна людина — насамперед — індивідуум. Особистість. Але не Бог. То чому ж у школах та вищих навчальних закладах нам розповідають про відомих людей, як про надістот? Чому образ Шевченка чи Франка ніби ікона висить майже у кожному класі? Чому біографію цих людей вимагають знати ледь не краще, ніж власну? Чудасія, та й тільки. Вірші, поеми та повісті — для саморозвитку, для знання історії власного народу. Що було, про те й писали, то знати треба. Але, все ж таки, головне питання “чому?” залишається відкритим. Як людина пережила страшні події: війну, голодомор, епідемію, то вона автоматично підноситься до лику святих? Звісно, що ні, бо тоді Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іларіон Завгородній та багато інших українських діячів висіли б поруч з образами Петра і Павла у церквах.

Франко мав стосунки одразу з кількома жінками, хіба так може чинити “свята” людина? Най він виступав за Україну, най яким патріотом не був, але грав із почуттями дружини — Ольги Хоружинської. Ми не маємо права засуджувати вчинки інших, бо самі не є ідеальним. Але ми не маємо права називати людину, повну гріхів, святою. Бо вона не зціляла своїми вустами хворого, не змушувала Землю рухатися у зворотному напрямку. До багатьох речей варто ставитися простіше, до багатьох людей — також.

Бути людиною чесною, самовідданою та доброю — дуже правильні якості, які не зроблять із нас богів. Але вони дозволять краще розуміти інших, стати кращою версією себе. І це, напевно, важливіше, ніж боготворити людину з плоті та крові.

Я сподіваюся, що наш світ стане кращим завдяки аналізу певних вчинків. Нічого не зміниться від “чарівних” слів “чарівних” людей. Треба вірити у власні сили та допомагати іншим повірити в себе.

P.S. Автор не мав наміру образити людей різних віросповідань.

Ольга ЛЕВЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 157

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *