Безпритульні тварини і Україна: вбити не можна прихистити

05.06.2020

Першою твариною, яку вдалось приручити людині близько 15 тисяч років тому, був вовк, одомашненим підвидом якого є сучасна нам собака. Одомашнення котів же відбулось на 5 тисяч років пізніше. Саме з цього моменту тварини стали вірними друзями та помічниками, які натомість вимагали від людини притулку, піклування та відповідальності. Але з часом більшість з них опинилася на вулицях через недбалість та жорстокість своїх господарів. Їх чисельність почала без зупинку зростати і зараз проблема безпритульних тварин набула національного масштабу в Україні. За даними Washington Post, наша країна входить в Топ-10 країн світу за найбільшою кількістю тварин, у тому числі безпритульних. Окрім цього, згідно з проєктом моніторингу чисельності безпритульних тварин за 2018-2019 рр., на вулицях Києва перебуває близько 3 тисяч псів і котів. У Миколаєві – майже   4 тисячі, а у Кривому Розі їхня кількість сягає 5 тисяч. Тому і не дивно, що ми нерідко чуємо про напади безпритульних собак чи цілих зграй на людей, або часто бачимо їх в місцях скупчення людей – поряд з ринками, школами або у дворах, де тварин підгодовують небайдужі.

Як же вирішити це питання ефективно і водночас гуманно? Які заходи ми можемо перейняти у країн Європи задля поліпшення ситуації?

За радянських часів створювали спеціальні організації при комунальній службі, які займалися виловом і винищенням безпритульних тварин. Окрім цього в Україні довгий час практикували відстріл таких тварин або санітарну чистку ( по місту розкладалися отруйні харчі і таким чином знищували собак та котів). Але кожен з нас розуміє, що ці заходи були надто жорстокими та мали багато негативних наслідків. Адже через такі методи боротьби під загрозою опинялись і домашні улюбленці, і самі мешканці.

Потім прийняли закон, яким заборонили труїти або відстрілювати тварин і зобов’язали у кожному місті побудувати притулки. Там безпритульних тварин мали стерилізувати, лікувати, чіпувати та випускати. Але, як показує практика, це не дало жодних результатів з декількох об’єктивних причин. По-перше, відловити та стерилізувати всіх тварин неможливо( кожна з тих, що залишилася на свободі, продовжує щорічно приносити приплоду від 12 до 50 голів). По-друге, такі заходи швидко зійшли нанівець, бо кожна така процедура доволі вартісна.

Які тоді заходи допоможуть Україні в вирішенні цього питання? Розглянемо це на досвіді  найпрогресивніших країн – США, Великої Британії, Франції, Німеччині, Швеції, Норвегії і т.д

У США щодня народжується близько 70 тисяч безпритульних тварин, а їхня загальна кількість складає понад 70 мільйонів. Але кількість безпритульних тварин, які стали такими спадково, є меншою, аніж в Україні. В чому ж секрет? Передусім у цих країнах борються на законодавчому місці борються з першопричиною, а саме з безвідповідальністю господарів. Багато людей беруть цуценятко або кошеня поки малі, бавляться з ними, а коли ті підростають – викидають і забувають. Аби запобігти і вчасно покарати подібне жорстоке поводження з тваринами, створили декілька дієвих впроваджень:

  • Реєстрація та ідентифікація тварин (спеціально навчені ветеринари у ході реєстрації у електронну базу даних вносять відомості про вік, стать, породу, кличку тварини, дані про її власника, про проведені стерилізації, ін’єкції, а також ідентифікаційний номер. Тварину ідентифікують за допомогою жетона, мікрочіпу, кліпс тощо, які містять ідентифікаційний номер. Подібне впровадження дозволяє встановити точну кількість домашніх і безпритульних тварин, слугує доказом права власності чи опікунства над нею. Також це дозволяє як притягнути власника до відповідальності за шкоду, заподіяну його твариною, так і відшкодувати шкоду, заподіяну домашній тварині).
  • Введення податку за утримання тварин (Кошти, отримані за рахунок сплати податків, спрямовують на утримання притулків, на створення та догляд за місцями для вигулу тварин тощо).
  • Ліцензія на розведення тварин (у Великобританії така вимога встановлена для господарів, які планують розводити собак для продажу, та які отримують від 5 приплодів за рік. Ліцензія видається місцевими радами строком на рік. Крім цього, такі власники зобов’язані надавати доступ до приміщення, де утримуються тварини, ветеринарним інспекторам для перевірки того, чи в належним умовах утримуються тварини).

При всьому цьому для нас залишається відкритим питання, що робити з тваринами, що вже не мають/ніколи не мали господарів? Основними засобами вирішення є 1) відлов та стерилізація тварин та 2) облаштування притулків, де тварин будуть лікувати і адаптувати до життя в суспільстві, аби їх можна було б віддати в добрі руки. Ми всі розуміємо, що на побудову і утримання цих притулків потрібні великі кошти. В нашому випадку потрібне фінансування з боку держави. Та усю відповідальність вона переклала на органи місцевої влади і організації з захисту тварин.

Тому кожен з нас повинен докласти зусиль, аби допомогти тваринам знайти господарів і водночас забезпечити безпеку на вулицях для своїх рідних та знайомих. Нижче буде прикріплений список притулків і фондів, яким можна допомогти фінансово (пожертвування, корм, ліки) або справами (волонтерство або автоперевезення тварин/доставка допомоги). І найголовніше ще з дитинства привчайте своїх дітей піклуватися про навколишнє середовище та бути відповідальним за кожен свій вчинок. Плекайте любов в їх серцях до кожної істоти(буде це тваринка,чи комашка), адже людина – частина матінки-Природи, тому має жити в гармонії з нею.

Ірина ОЛЕХНОВИЧ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Миколаїв

переглядів: 215

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *