Так, можливо, нам це здається непотрібною зайвою інформацію, саме тоді коли наші думки переповнені логарифмами та тригонометрією, вимірюваннями довжини квантової хвилі  чи можливо розробкою нової справді «корисної» програми. Популярною справою є виїзд молодих людей до інших країн в пошуках кращої долі, можливості будувати свою майбутню кар’єру з перспективою отримання гарної зарплатні. Тоді навіщо їм історія своєї Батьківщини в зовсім іншій країні зі своїми культурою, мовою й історією?…

І я також не виняток із правил. Дуже складно читати чіткі та сухі визначення, опис подій, діяльність якихось історичних особистостей, тієї ж самої княгині Ольги. Очі змикалися, а розум пух від сухих фактів, дат і подій. Жодних емоцій, жодних відмінностей. І це зовсім не гіперболізація дійсності, візьміть працю будь-якого українського історика і прочитайте декілька сторінок, вмерти від нудьги можна, історично-документальна мова нудна і не заохочує читати далі, та не вона є причиною важкої ситуації в країні з вивченням своєї власної історії.

Учні не розуміють мети вивчення взагалі цієї дисципліни, а вона є, на мою думку, другою після української мови з точки зору важливості. Як каже мій шкільний учитель з історії: «Історія – це не тільки лише дати та події, навпаки, це аналіз діяльностей, усвідомлення минулих помилок і розуміння оптимального їх вирішення». І я з ним повністю згодна, історія потрібна кожному народу через її важливість для створення подальшого майбутнього. Саме вивчаючи її, ми маємо нагоду не створювати зайвих проблем, будувати правильний шлях нашого подальшого розвитку і політики, дивлячись саме на наших попередників. Діяльність Ольги демонструє, що для будь-якої економічної проблеми існує найкраща стратегія її розв’язання. Лідери УПА дали можливість усвідомити, що навіть при найскрутніших подіях на теренах нашої рідної землі, коли немає незалежності, жодного політичного руху і розвитку української культури, українська нація здатна на все, що завгодно, заради поборення тиранії та залежності. Об’єднання ЗУНР із УНР говорить: якби Україну не поділили територіально, на паперах чи мапі, вона рано чи пізно знову об’єднається в єдину країну. Так, можливо, Західна Україна та Центральна з  Східною відрізняються діалектами, традиціями, так, але нас завжди буде об’єднувати не тільки спільна назва і червона рисочка на мапі країни, що позначає кордони. Нас об’єднує спільна мова, історія, література, що є здобутком наших нащадків, де б вони не народилися, вони мріяли про соборну, об’єднану Україну, вільну духовно і фізично.

Так, наша історія не була чудовою, завжди фігурують позитивні і негативні сторони, але то наша історія, ми повинні її знати, усвідомлювати свої помилки, більше не робити їх, вчитися на них. Звичайно, вчитися в інших, берегти власну і вивчати її, щоб створити нову, побудувати краще майбутнє для своїх нащадків, краще життя не тільки для себе, а й для наступних поколінь. Ми наступні будівники нашої історії, яка ще може стати кращою, а може й ще гіршою. Перший крок робимо ми, вирішуючи, чи потрібна нам історія. Тож, навіщо ти її вивчаєш?

Світлана ХМЕЛЬНИЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, Одеська область.

Джерело фото: https://i100rik.com.ua/trenuvalni-teti/

The post Навіщо вивчати історію України? appeared first on Я - журналіст.

Історія — це те саме слово, при згадці якого перед очима виникають картини минулого, сторінки окроплені кров’ю, просякнуті болем, увінчані перемогами чи поразками. Те, що ми маємо з вами зараз — заслуги наших предків, здобуті великою працею, численними жертвами. І головним нашим обов’язком є зберегти і передати нинішні надбання нащадкам.

Багато людей ставляться до історії доволі прохолодно, бачучи у цьому предметі тільки нудні переплітання дат. Безліч школярів, сидячи над підручниками, хотіли б дізнатися, навіщо ми вивчаємо історію.

Адже все, що відбулося у минулі століття, вже минуло. Всі ці історичні події стали неактуальними. Навіщо нам знати про них? Для чого вчити дати, які давно пішли в минуле? 
Давня слов’янська приказка каже “не знаючи минулого — не знатимеш майбутнього”. Найчастіше про науку історію говорять те, що вона може допомогти сучасникам не повторити помилок минулого.

Саме тому історію дуже важливо вчити і знати. Якби наші предки не допускали великої кількості помилок, може бути, що ми б сьогодні жили в набагато кращому суспільстві та світі. Але наврядчи варто шкодувати про минуле. Сьогодні наше завдання — на підставі висновків із подій минулого творити чесну і справедливу сучасність. Ще можна дізнатися корисне від інших народів, їх законів і способів ведення господарства, застосувати успішні проекти для своєї країни. Тому знати історію свого краю не тільки корисно, але й цікаво.

Минають дні, один за одним ідуть, одне століття змінює інше — так твориться історія. Щось залишається, щось назавжди йде у незабутнє. А чи замислюється людина, що втратила і що здобула вона за тисячоліття свого існування?

Звичайно, важко порівняти нашого сучасника з яким-небудь неандертальцем. Ну а якщо взяти більш близькі приклади? Як і тисячу років тому, у нашому світі ще живуть підлість і зрада, нечесність і підступність, заздрість та лицемірство, і, на жаль, ще довго будуть жити.

Ми постійно говоримо про прогрес, еволюцію, про те, що ми навчились підкорювати сили природи, приборкали атом, але скільки ж завдяки такому прогресу з’явилося страшної зброї, скільки безневинних життів забирають вибухи бомб! З одного боку, вчені знаходять ліки від страшних у свій час хвороб – чуми, оспи, а з іншого — створюють зброю масового знищення.

Кажуть, історія рухається по колу, і те, що було колись, може повторитися через багато років. А ще кажуть, що людина, яка обпеклася,буде дмухати на воду. То чому ж ми знову й знову повторюємо ті самі помилки, невже історія нічому нас не вчить?

У гонитві за здійсненням своїх егоїстичних бажань люди часто забувають, що наслідки їхньої діяльності можуть бути жахливими. Тож варто хоч іноді зупинятися й озиратися, і, можливо, тоді уроки історії не будуть такими болючими.

Олександра КАЛІНОВСЬКА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія», Хмельницька область

До теми:

Навіщо вивчати власну історію

Джерело фото: http://moodle.mdu.in.ua

The post Щоб уроки історії не були болючими appeared first on Я - журналіст.