Передусім варто радіти можливості побути поряд зі своїми рідними, адже тепер не тільки школярі не відвідують школу, а й батьки працюють дистанційно. Це чудовий час для теплих родинних розмов. Можеш розповісти все-все, що у тебе на душі, поділитися своїми почуттями та емоціями.

Перегляд фільмів і серіалів протягом усього дня є поганим варіантом, адже цілий день відчуватимеш втому. Тому обов’язково створюй розклад свого дня та не забувай контролювати, щоб справи не просто висіли над тобою, а виконувались.

Сьогодні популярності набуває саморозвиток, тому не забувай щоденно збагачуватися новими знаннями. Існує велика кількість онлайн-платформ, де ти зможеш знайти курси на свій смак. Найвідомішими сайтами є Prometheus, Coursera та Edx. Ти не тільки зможеш дізнатися цікаву інформацію, а й покращити свої знання англійської мови. Пам’ятай, що мозковою активністю краще займатися вранці, адже підвечір рівень нашої концентрації стає нижчим.

Не забувай також про свій фізичний стан. Якщо постійно сидіти вдома, то до ожиріння зовсім недалеко. Більше вже не працює відмовка про те, що у тебе немає часу чи можливості. Навіть якщо ти досі дуже зайнятий, знайди у своєму щільному графіку годинку для фізичної активності.

Ми всі знаємо, що у кожного з нас є своя  історія життя. Так чому б тобі не завести щоденник, до якого записуватимеш абсолютно все, що відбувається зараз у твоєму містечку? Просто пиши дату і свої спостереження. Через декілька років це буде дуже цікаво перечитувати не тільки тобі, але й твоїм друзям.

Читай! Надихайся! Розвивайся! Займайся спортом! І пам’ятай, що найбільшим скарбом є твоє здоров’я. Люби себе і будь здоровим.

Вікторія НОІНСЬКА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Дніпро

The post Як старшокласникам провести карантин із користю appeared first on Я - журналіст.

Кожен абітурієнт, який прагне досягти певної мети в житті та вступити в омріяний ВНЗ, переживає непідробні емоції. Більшість людей скажуть: “Не варто нервувати, головне – скласти ЗНО на високий бал, і місце у ВНЗ твоє”. Проте це далеко не так. Користуючись певними ресурсами, такими як ABITPOSHUK та ін., я звернула увагу, що у вищих навчальних закладах дуже мало бюджетних місць, а вартість навчання на контрактній основі майже непідсильна абітурієнту, чиї батьки отримують мінімальну заробітну плату.

То як чинити старшокласникам, якщо прагнення вчитися є, а коштів немає? Що робити учню, у якого середній бал ЗНО 187, але він (вона) не проходить на бюджет? А це реалії сучасного життя. Учні, які отримали високі бали, не можуть вступити на бюджет, адже бюджетних місць дуже мало. Але і це ще не все. Усвідомлюючи, що отримати безкоштовну освіту в Україні буває іноді неможливо, молоді та розумні люди, майбутнє нашої держави, роблять вибір на користь навчання за кордоном. Ця тенденція є особливо актуальною в областях, що знаходяться біля кордону. Навіщо абітурієнту платити 40-50 тисяч гривень, і це лише за навчання, якщо він має можливість отримати безкоштовну освіту за кордоном?

Ці реалії змушують мене, як майбутнього абітурієнта, серйозно задуматися та спершу, може, навіть і запанікувати. Я б хотіла бачити нашу Україну країною, яка розвивається у всіх галузях. А для цього нам потрібні справжні спеціалісти та патріоти, які потребують якісної та недорогої, а може навіть і безкоштовної освіти. Звісно, розвиток країни у всіх галузях – це поняття обширне, тож перше, що хотілося б реалізувати – це більша кількість бюджетних місць у ВНЗ та менша ціна навчання на контрактній основі.

Мирослава КИЩАК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Закарпатська область

Джерело фото: https://032online.com/news/14480-vstupna-kampanya-2019-zmni-v-perelku-konkursnih-predmetv.html

The post Вступна кампанія: більше бюджетних місць! appeared first on Я - журналіст.

Пропоную розглянути, яку користь та шкоду вони несуть людству (джерело фото – Дзеркало Медіа).

Користь

1. Комунікації з людьми.

Соціальні мережі дають нам можливість знайомитись з людьми з інших міст і навіть країн. Це шанс знайти свою другу половинку чи однодумців в улюбленій справі.

2. Можливість слідкувати за чиїмось життям.

За допомогою Instagram Ви отримаєте нагоду побачити чим живе Ваш кумир, які заклади відвідує, з ким спілкується. Так, іноді ця легковажність наражає людей на небезпеку, але про неї трохи згодом.

3. Власний блог.

Що, як не соціальні мережі, найкраще допомагає людині самовиразитися? Підлітки обожнюють вести блоги та ділитися власними думками, а особливо – анонімно.

4. Саморозвиток.

Навіть у соцмережах можна дізнатися багато чого цікавого. Вивчити нову мову за допомогою тематичних постів, фільмів та музики? Не проблема! Почати писати вірші, прозові твори у літературних пабліках? Будь ласка! Соціальні мережі охоплюють майже усі сфери людських інтересів.

Шкода

1. Надмірне використання. Залежність.

Соцмережі забирають надто багато часу. Іноді ми навіть жертвуємо чимось важливим заради них. Все це призводить до залежності, яку, на жаль, вже доведеться лікувати у психолога.

2. Небезпека. Шахрайство.

Вищезгадана легковажність людей часто призводить до негативних наслідків. А особливо вона привертає увагу шахраїв, крадіїв і навіть убивць.

3. Невідсортований контент.

Варто зазначити, що вміст соцмереж майже не регулюється. Тобто тут вдосталь нецензурної лексики, депресивних постів, груп та контенту 18+. А це аж ніяк не сприяє розвитку людини.

4. Віртуальна реальність як сенс життя.

Люди починають замінювати реальний світ віртуальним. Вони не беруть участі у громадському житті, не бажають спілкуватися з друзями, рідними, знайомитися з новими людьми. Вони повністю ізолюються і живуть лише своїм уявним світом. Але як довго може це тривати? Така людина тільки деградує порівняно з іншими.

Отже, соціальні мережі – невід’ємна частина сучасного життя. В той самий час, не варто забувати яку небезпеку вони можуть принести, якщо зловживати їх використанням.

Тетяна КОКИНДА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернівці

Читайте також:

Як перевірити достовірність інформації з соцмереж: 19 запитань, які варто поставити насамперед

Інтернет-залежність сучасних підлітків: одинадцятикласник з Рівненщини розповів усю правду

10-річна дівчинка про свою поведінку в соцмережах: “Вигадую собі вік, місце проживання, клас”

The post Соціальні мережі: користь і шкода appeared first on Я - журналіст.

Але, чи матиме ця професія попит в близькому майбутньому? Та які професії будуть актуальними?

Для початку треба зрозуміти : хто такі програмісти?

Програмісти – це категорія спеціалістів,що розробляють алгоритми та програми.

Якими якостями повинен володіти програміст?

Насправді, це надзвичайно творча професія.Також, вона вимагатиме від вас вміння вкласти ваші творчі ідеї в чітку систему. Це необхідно для досягнення  найкращого результату. Програміст повинен мати витримку та терпіння, вміння швидко адаптуватись і при цьому креативно мислити. Потрібно володіти як знаннями в математичних галузях, так і мати добрий рівень англійської мови.

Розглянемо плюси та мінуси професії, щоб краще зрозуміти причини великого інтересу до неї серед підлітків.

Плюси професії

• Робота — хоббі. Більшість програмістів досягають успіху, якщо вони сприймають свою роботу саме як хобі, улюблену справу. Їх тяжко відтягнути від монітору, вони захоплюються процесом створення і насолоджуються результатами тяжкої праці. Вони люблять свою справу.
• Можливість роботи за кордоном. Професіонали потрібні і за кордоном. Також, програмісти за кордоном мають більшу заробітню плату , ніж наші співвітчизники.
• Можливість працювати на самого себе. Багато з нас уявляють програмістів заспаними, неохайними працівниками офісу, які проводять там увесь день. Однак сьогодні в Інтернеті купа оголошень про роботу вдома. Чому б не спробувати себе тут? Працюючи на дому, вам не потрібно витрачати час на дорогу, рано вставати. Ваше робоче місце – на зручному кріслі перед монітором.
• Поєднання з іншою роботою. Працюючи віддалено, ви можете брати стільки роботи, скільки можете виділити часу на її виконання. Значить, ви можете поєднувати цю роботу з іншим видом діяльності.
• Високi заробiтки. Професія славиться гідною оплатою праці. Програміст має велику зарплату в тому разі, якщо він має достатньо досвіду та практики. Зарплата людини в IT сфері варіює від 300$ до 4000$.

Дуже привабливо, чи не так? Але робота програміста також має й мінуси.

Мінуси професії

 – Професійні захворювання. Сидяча робота може спровокувати ряд захворювань хребта і кишківника. Постійне навантаження на очі – страждає зір. Проте, можна робити п’ятихвилинки перерви, щоб відновити сили і розім’яти м’язи, приймати вітаміни для очей.

• Ненормований робочий день.Слід планувати свою роботу, навіть працюючи вдома.Через відсутність плану програміст змушений доробляти роботу ночами і на вихідних.
• Велике навантаження. Робота програміста вимагає величезної зосередженості і концентрації уваги. Можуть виникати різні проблеми з клієнтами.

Незважаючи на всі мінуси та плюси цієї професії, в Інтрнеті є багато інформації про те, що багато професій скоро зникнуть.Найближчим часом професійне “вимирання” загрожує кондукторам, провідникам, листоношам, операторам інформбюро, касирам та тур-менеджерам! Їх зможуть замінити комп’ютерні програми та спеціальне обладнання. Наприклад, контролювати пасажиропотік в Україні зможуть за допомогою е-квитків, купувати продукти – в касах самообслуговування, а викликати таксі і дізнаватися інформацію – через інтернет.

“Реально через п’ять років зникнуть листоноші і ремонтники лампочних телевізорів, але машини не замінять перекладачів і бухгалтерів. Багато людей психологічно хочуть чути голос диспетчера, а не замовляти таксі онлайн” – вважає керівник центру досліджень компанії HeadHunter Катерина Мащенко.

Надалі Держслужба зайнятості прогнозує появу нових професій, які увійдуть в ужиток після 2020 року. Так, в Україні з’являться проектувальники роботів, оператори безпілотників і менеджери аватарів (куратори комп’ютерних персонажів, які стануть інтерактивними помічниками людей). Популярними будуть архітектори віртуальної реальності і пілоти автолітаків. А в зв’язку з погіршенням клімату та перенаселенням землі актуальною стане робота кліматолога і фермера-агропоніка, які вирощують рослини на хмарочосах. Лікувати людей почнуть наномедики, генетичні консультанти і молекулярні дієтологи.

Щодо програмістів, то існує думка, що цей напрям почне стрімко втрачати популярність з розвитком штучного інтелекту. І хоча в майбутньому зостанеться потреба в програмістів-фахівцях вузького профілю і інших людей, які знаються на комп’ютерах, зустрічала прогнози, що програмування поступово зникне як професія на підході до ХХІІ століття.

Якщо ці прогнози справді справдяться і попит на програмістів, розробників та інженерів в кінцевому підсумку випарується, які ж працівники тоді будуть затребувані? Вважається, що скоро роботодавець буде гнатися за кандидатами, які виділяються творчим і критичним мисленням, з чим машини поки справляються погано.

Але не впадайте у відчай. Критичне мислення і технічні навички все одно знадобляться нам в майбутньому для вирішення інших завдань.

Лілія СТЕЦЮК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Харків.

The post Програміст – професія перспективна appeared first on Я - журналіст.

Рада вітати тебе, Вікторіє.Ти нова, вдосконалена версія мене , п’ятнадцятирічної школярки Віки.Ти не вживаєш поганих слів,ти завжди ввічлива,тактовна.Ти змінилася за 10 років.Чи не цікаво тобі було б на деякий час  поринути у минуле разом зі мною?Ходімо!

Ось я.Дев’ятикласниця.У мене довге волосся, очі з вогником і багато сліз за плечима.Я ще досі не навчилася контролювати свої емоції.В мене жахливий характер,я відштовхую людей ,яких я люблю. Я занадто прямолінійна і цим завдаю болю рідним.Я досить рідко плачу через свої проблеми,але через проблеми друзів і персонажів з серіалів,книг я готова плакати щодня.Мене легко розчулити.

В душі я музикант,хоч і ніколи не пробувавала себе в цій сфері.Беру олівці,вмикаю на телефоні  музику і  стукаю по всьому,що у мене знаходиться під руками.Уявляю себе рок-зіркою,якою ніколи так і не стану.Уявляю кількатисячний натовп,який вигукуватиме пісні перед сценою,на якій я ніколи не стоятиму.Сумно.

Я люблю записувати красиві фрази у свій цитатник,в мене є кілька цитатників ,і це,мабуть,єдине моє досягнення.

Друзів у мене небагато ,незважаючи на те,що є  досить багато знайомих.Для мене цінність – мати друзів ,на яких не впливає ні час,ні відстань,ні погода.Не всі мої близькі друзі живуть поряд зі мною.Але хіба це має значення,скільки кілометрів між нами,якщо душі завжди поряд?Мені важливо,щоб поряд були справжні,щирі,а не гнилі люди.Я позбавилася від  тих людей,які тягнуть мене вниз.Довіра – ось найцінніша і найтендітніша річ.Без неї нічого не вийде.

 “Жити – означає жити для інших.Ми живимося один від одних.Нехай хоча б час від часу жервіє іскорка доброти,не треба її гасити.Доброта додає людині сили,коли жити важко.”(Еріх Марія Ремарк)

Завжди дивуюся ,чому у хороших людей в житті завжди присутня драма.Ці люди щирі і безпосередні,вони випромінюють добро,виливають в улюблену справу багато світла.Їх так багато поряд зі мною…Як кажуть,творчість потребує страждань.Лев Касиль правильно підмітив :“Від будь-якого горя можна втекти.А біль – в самому тобі.Це і є ти сам.Це дуже страшно”. А й справді,біль нікуди не ховається,він завжди поряд з тобою,він лише може вщухнути,але однаково він залишиться гіркою сіллю на дні твого серця.Те ,що ти не реагуєш на біль,зовсім не означає,що ти його не відчуваєш.Мені здається,що коли серце наповнене по вінця цим болем,цією гіркою сіллю пережитих бід,людина помирає.Звичайно,не фізично,а духовно.Духовна смерть набагато страшніша фізичної..Ти не живеш,ти існуєш.

Я боюся духовно померти,боюся духовно занепасти.Вікторіє,я сподіваюся,що ти не стала безжальним циніком-песимістом,що ти не розчарувалася в людях і досі віриш у добро.Може,по-дурному так вважати, але я вірю,що людство можна і потрібно врятувати.

Головний мій недолік – дитяча чортова вперість.Мене важко переконати,якщо я справді чогось  не хочу.Якщо ти  перевернеш гори ,це ще не означатиме ,що я погодилась.Якщо я не погоджуюся з кимось,я до кінця відстоюватиму свою точку зору,якщо це справді буде необхідно в тій ситуації.Я віддана своїм поглядам і переконанням,але я  не хочу тратити свої сили на пусті розмови ,тому доводити щось людині,яка тебе ніколи не почує і не зрозуміє – це переливанння з пустого в порожнє.Адже  до того ,хто не бажає  слухати,докричатися неможливо.

Ось і все.Ти,доросла Вікторія,здала добре ЗНО , поступила туди,куди так давно хотіла.Тобі довелося пройти через зради,розчарувавання,брехню,обман,але я сподіваюся,що попри це все ти стала  доброю і чуйною.Можливо,твої манери,думки,погляди змінилися,але вогник в очах так і залишиться на все життя.

В тебе є улюблена робота,ти закохана в улюблену справу,ти приносиш користь людям і випромінюєш світло,а не печаль.Ти зустріла своє кохання,ти потрапила у солодкий полон божевілля,в павутину,але тобі так добре.Це називається щастям.

Ти нарешті почала писати книгу,якою так марила всі ці роки.

Музика стала для тебе близьким другом,ти все ж – таки спробувала себе в музиці,навчилася грати на ударних і на електричній гітарі.Ти нарешті обрізала своє волосся коротко – коротко ,під  каре.Тепер ти не боїшся пробувати. Підліткове свавілля,з яким відчайдушно боролися батьки і яке помічали вчителі,кудись зникло.

В тебе є багато хороших спогадів,адже ти розпочала подорожувати , твій закордонний паспорт не лежить на полиці про всяк випадок.

Хоч і в житті багато лайна і поганих людей ,але ти будеш людиною,якою обіцяла бути 10 років назад.Я в це щиро вірю.І якщо ти не стала справжньою людиною,то читаючи це,тобі повинно бути соромно!Пообіцяй мені,що ти будеш чемною дівчинкою.

Мабуть,читаючи це тепер,тобі стане соромно за себе колишню,за бунтівливого підлітка Віку, всі ці слова для тебе звучать кумедно,по-дитячому,наївно.Але цей лист – необхідність,бо лише він мотивує бути кращою щодня!

Вікторія САВКА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Львів

Читайте також:

Лист майбутній собі: чого я хочу досягти

Джерело фото: 

https://enguide.ua/ua/magazine/kak-pravilno-pisat-pisma-na-angliyskom-5-shablonov-s-primerami

The post Лист майбутній собі (відкрити через 10 років) appeared first on Я - журналіст.

Булінг, або цькування (англ. bullying) – це форма психологічного насильства у вигляді бойкоту, насмішок, глузування, псування особистих речей і часто навіть фізичної розправи. Ця форма насильства широко розповсюджена серед підлітків, які хочуть виділитися серед однолітків. Нагальність вирішення цієї проблеми досить гостро стоїть у багатьох країнах світу. Проте цю ситуацію не можна змінити за один день. Але у цій важливій справі кожен з нас може взяти участь. І, найперше , що потрібно зробити, – зрозуміти її суть.

Дослідження, що були проведені західними вченими, виявили: кожна третя дитина хоча б один раз в житті була жертвою такого насилля. Так  чому ж підлітки стають жертвами насилля і як з цим боротися ?

Причиною булінгу може стати  що завгодно – починаючи з заздрощів  і закінчуючи прагненням самоствердитися. Дитина, прагнучи показати себе лідером і піднятись в очах однолітків, інколи може вдатися до найрадикальніших  дій. Все частіше в Інтернеті  можна побачити відео про шкільні бійки або інші види булінгу, зняті самими дітьми, а відтак, говорити, що це поодинокі випадки і ставати в позу страуса, безвідповідально і безглуздо.

Щодо видів булінгу: їх існує надзвичайно багато, і кожен з них по-своєму небезпечний . Основними ж видами є задирство , регулярні кепкування з різних причин , фізичні приниження , бойкот. Проте, останнім часом набирає обертів один із найнебезпечніших –  так званий кібербулінг. Якщо раніше чутки про когось поширювались лише словесно, то зараз вони поширюються за допомогою соцмереж. В один клік можна поширити новину і про неї дізнаються всі.

Соціальна структура явища теж неоднорідна, так соціологи виділяють такі групи : переслідувачі , або як іх зараз називають булі, жертви та спостерігачі . Спостерігачами нерідко являються друзі або прихильники булів. Найчастіше саме вони поширюють відео та інформацію в соцмережах про новий випадок насильства .

Які ж діти стають переслідувачами, які жертвами, а які спостерігачами ? Переслідувачами стають ті, хто  прагне до влади, ті, хто прагне піднятися  над іншими. Перш за все, в минулому  переслідувачі самі були жертвами булінгу, але змогли вистояти, не зламатися, не скоритися волі сильнішого. Нерідко такі діти ростуть в неповних сім’ях або обмежені в батьківському піклуванні . За допомогою насилля вони показують насамперед собі , що вони на щось здатні. Що ж до жертв , то тут все ясно . Жертвами стають діти, які не можуть за себе постояти .Вони сором’язливі та замкнуті в собі . Вони доволі часто не мають справжніх друзів . Якщо це дівчата,то вони можуть ставати жертвами через свої смаки , стиль в одязі та обмежені матеріальні можливості . Якщо ж це хлопці, то вони можуть бути просто фізично слабшими за інших . Відчуття власного безсилля змушує стати дитину спостерігачем.

Таким чином, проблема булінгу  вимагає серйозного дослідження, комунікації і залучення  усього суспільства до її вирішення. Завдання науковців – дослідити проблему, завдання ЗМІ  – інформувати суспільство з метою упередження розгортання цього явища , бо  “поінформований – означає озброєний”. Більше того, загострювати увагу на конкретних випадках булінгу менш ефективно , ефективніше пояснювати причини і наслідки подібних взаємин,  запрошувати у студії спеціалістів , психологів , соціальних працівників , правоохоронців та людей, що зуміли  протистояти цьому  явищу.

Хочу навести позитивний приклад такої діяльності . Нещодавно була проведена зустріч українських школярів з Ніком Вуйчичем, який розповів про власний досвід подолання булінгу. Але, на превеликий жаль, в нашій державі такі заходи відбуваються надзвичайно рідко, частіше говорять і показують конкретні прояви булінгу, викладені підлітками в соцмережах. А найстрашніше те, що ці випадки тиражують і у ЗМІ, і у соцмережах , але не озвучують покарання , які понесли агресори, чим формують у підлітків відчуття безкарності.

Вирішити цю проблему можливо , але потрібна участь усього суспільства.  Відвідуючи дитячий садок, потім школу, дитина формується  в оточенні різних людей, вона бачить різні  вчинки і різну на них реакцію оточуючих, і це впливає на вибір її власної моделі поведінки. Виховуючи дитину , батьки мають усвідомлювати, що повністю захистити дитину від негативного впливу неможливо . Рано чи пізно, але їхня дитина може опинитися в одній із суспільних груп , тобто стати або агресором , або жертвою  . Головна задача батьків – не тільки  пояснити, що булінг не є найпростішим способом самоствердження з метою піднятися в очах однолітків , а й дати приклади такої моделі поведінки , яка формує власну гідність дитини і повагу до інших людей . Якщо ж дитина стала жертвою, вона не має боятися дати відсіч або звернутися по допомогу до будь-кого більш досвідченого і авторитетного. І такими людьми мають бути насамперед батьки.

Другим за значимістю суспільним інститутом , що має серйозно займатися проблемою булінгу , є освітні заклади, які , на мій погляд , мають широко залучати самих дітей до формування серйозної протидії цьому явищу.  І приклади такої діяльності вже напрацьовані міжнародною спільнотою . В розвинутих країнах діти самі протистоять такому насильству . В школах вішають плакати та вивіски про булінг . Це надзвичайно важливо , адже в підлітковому віці дитина більшість свого часу проводить в школі . І саме там частіше всього трапляються випадки агресії та насильства . Робота ж вчителя полягає не лише у поданні знань , а й у захисті дитини у школі . Вчитель має знайти підхід і порозумітися з учнями . Вони не мають його боятись .

Під час своєї зустрічі Нік Вуйчич провів з присутніми анонімне опитування . Як виявилось , лише 3 % дітей, що були присутні в залі, страждають від регулярного насильства . Це не великий відсоток, що свідчить про те, що булінг в нашій країні не поки що не став розповсюдженим явищем , але де гарантія , що незабаром цей відсоток  не зросте? А тому  явище боулінгу потребує  не лише висвітлення у  статтях, а й конкретних дій . А ще такий малий відсоток може свідчити про те, що діти бояться зізнаватись або ж не надають важливості булінгу, а і одне, і інше – небезпечно.

Отже, що ми можемо зробити вже зараз для вирішення цієї проблеми ? Певні заходи для боротьби з насильством мають проводитись на різних рівнях суспільства – починаючи зі шкіл і завершуючи владними інституціями і організаціями , які займаються формуванням суспільства і розбудовою  нашої країни . Ми можемо скористатися ідеєю про плакати та вивіски. Це не буде зайвим, оскільки скривджений підліток побачить, що ситуація, в якій він опинився, не виняткова, людей хвилює ця проблема, що є небайдужі, які знають про неї, і не виключено, що у нього виникне бажання поговорити про свої почуття. Для цього в кожній школі має бути організований центр допомоги таким дітям на засадах анонімності , адже знаючи , що твоя особиста ситуація може піддатися розголосу, бажання розкриватися і випускати почуття назовні пропадає .Класні керівники мають проводити класні години , де мають  розповідати учням про наявну проблему. Окрім цього, вчитель має проводити індивідуальні бесіди з учнями , бо часто учням легше відкритись вчителю, ніж рідним, проводити батьківські збори і говорити батькам про цю проблему . Батьки доволі часто не знають про те, що їх дитина є жертвою насилля і страждає від цього . Варто наголосити на  регулярності таких заходів, щоб не  склалося враження, що це чергова «показуха» «для галочки», а сама проблема нікого не хвилює . Можливо, тоді у дітей виникне  бажання не тільки  говорити про булінг, а й долучитися до його подолання.

Віталіна ЗАПАРА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Житомир.

Джерело фото: https://naurok.com.ua/post/buling-u-shkoli-dopomozhit-ditini-vporatisya-z-postiynim-ckuvannyam

The post Цькування у школі: жорстокість і боягузливість – одного поля ягоди? appeared first on Я - журналіст.

Почнемо з самого процесу вивчення. Справді, щоб вільно спілкуватися, потрібно мати великий словниковий запас, вміти використовувати граматику, подолати мовний бар’єр. Саме тому ми звикли приймати вивчення мови як нудні та монотонні уроки. Проте, процес вивчення може бути надзвичайно цікавим! Мабуть, багато людей чули про вивчення мов за допомогою фільмів, серіалів, мультфільмів, книг, музики. Незважаючи на це, ми  закриваємо на них очі. Але, запевняю вас, ці методи дійсно працюють та мають чудові результати! Також, не слід недооцінювати популярний відеохостинг YouTube. На ньому дійсно можна знайти багато цікавої та корисної інформації.

Тепер, поговоримо про можливості та пріоритети знання іноземної мови.

1. Робота. Для багатьох спеціальностей необхідне обов’язкове володіння іноземною мовою. Під час влаштування на роботу працівник, який володіє іноземною мовою, матиме більші шанси на отримання бажаної посади, ніж працівник, який не володіє нею. Також можливе кар’єрне зростання.
2. Подорожі. Якщо ви любите подорожувати, вам необхідні хоча б базові знання іноземної мови. Так, ви будете почувати себе впевненіше та комфортніше під час подорожей, зможете уточнити дорогу, дізнатися цікаву інформацію та не залишитися голодним.
3. Еміграція. Якщо ви плануєте переїзд до іншої країни вам, як і туристу, необхідне знання мови, але більш поглиблене. Це допоможе швидше адаптуватися в новому середовищі, знайти друзів і, звичайно ж, влаштуватися на роботу.
4. Навчання. Сучасна молодь має можливість навчатися в інших країнах, для чого необхідно володіти мовою. Деякі з країн, такі як Німеччина, Франція, Італія, Чехія, Словаччина, мають повністю безкоштовні програми навчання для іноземців. Після навчання за кордоном вам відкриються нові можливості у кар’єрі та у житті.

Вивчати іноземну мову ми починаємо в школі, якщо вважати, що в дитячому садочку діти вчать мову за бажанням. Тож, чому сучасні підлітки насправді вивчають іноземну мову? Ми запитали у школярів.

“Люди спілкуються один з одним, передають свої думки, емоції, настрій – і все це роблять за допомогою слів. Кожен хоче, щоб його розуміли, навіть, якщо ці люди знаходяться у різних куточках світу. Коли ти знаєш іноземну мову, відкривається багато можливостей у спілкуванні, ти з легкістю можеш подорожувати та відкривати для себе нові куточки Землі”, – розповідає Олена Алєксєєва, учениця  9-го класу однієї зі спеціалізованих харківських шкіл.

“Як людина, що дуже полюбляє читання, я звертаюсь не тільки до російських та українських письменників, а й до іноземних, твори яких спочатку треба прочитати у перекладі,  не знаючи мови оригіналу. Але як багато цікавого ми втрачаємо, коли не читаємо в оригіналі — це і гра слів, це і слова, які не можна слово в слово перекласти нашою мовою; перекладачі не цураються вирізати цілі частини твору з різних причин, і тому роблять дірки в сюжеті. Я вважаю, що читання в оригіналі, яке розширяє власний кругозір, а також спілкування з людьми зі всього світу гідне вивчення мов” – висловлює свою думку учениця 9-го класу Катерина Бітюцька, людина, яка вважає вивчення англійської мови частиною свого життя.

Вивчати іноземні мови в Європі почали ще в XI столітті, у тому числі й в Київській Русі. Князь Ярослав Мудрий, наприклад, знав декілька іноземних мов. Однак, в той час вивчати іноземні мови могли тільки багаті люди. Зараз, на Землі нараховують близько 7 тисяч мов, тому знання, як мінімум однієї іноземної мови, є просто необхідним. Однак, це залежить від цілей та бажаних результатів.

 Лілія СТЕЦЮК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Харків

Джерело фото: http://www.akcent.lviv.ua/langall.html

The post Навіщо сучасні старшокласники вивчають іноземні мови? appeared first on Я - журналіст.