Більш за все мені подобається парк, що струшує із себе зимовий сон, ранньою весною. Все неначе вибухає новими барвами життя. І залишається додати тільки тепла. Та ось одного ранку я прокидаюсь від світла, теплих променів. Збуджена передчуттям, я несусь до парку.

А там вже вирує справжнє свято. Я немов чую, як дихають дерева, як дзвенять у їхніх стовбурах й гілках сік. Навіть пташки поводяться незвичайно: якось урочисто і натхненно. Прощаючись з парком, я поспішаю до школи, але знаю: завтра він буде ще прекраснішим, голоснішим від пташиного співу, яскравішим від якогось внутрішнього світла.

…Приходить літо. Зелений і заквітчаний, парк кожного ранку дарує мені свій черговий «сюрприз». Ось вперше розквітнув юний кущ бузини, а ця галявина раптом уся вкрилася рожевими квіточками. А ось і старі знайомі – подружжя птахів на своєму гнізді; за їх заклопотаним виглядом можна зрозуміти, що вони нарешті дочекалися пташенят.

Восени парк засипає мене своїм золотом. Рудий бешкетник сипле на голову жовте листя, засипає нам невеликі ярочки, і мої ноги під час бігу провалюються туди. А ще, знаючи мою любов до грибів, весь час відкриває мені свої потаємні місця з ними, щоб я лишила свої тренування і звернула увагу на такий подарунок.

Узимку парк – це справжнісінька казка! Який же величний парк у зимовому сні! Такий могутній і загадковий! На білій ковдрі снігу чорніють дерева і кущі, та я знаю, що зараз вони набираються новими силами, щоб продовжувати жити вже наступної весни.

Милий парку, ти навчив мене багато чого: відчувати і розуміти природу, вболівати за неї і допомагати. Саме тут я навчилась усвідомлювати, що я – людина, яка залежить від природи і в той же час і відповідальна за неї. Завдяки тобі я розкрила загальновідому істину: людина і природа – одне ціле.

Аліна БОРЩОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Харківська область

The post За красою – до парку appeared first on Я - журналіст.