1. Обряд

Перша та найбільш очевидна відмінність. Католики дотримуються західного (латинського) обряду, богослужіння називаються мессами, основна мова яких — латина. Православна літургія ж звершується за візантійським обрядом та здебільшого служиться національними мовами, грецькою чи старослов’янською. Свою назву отримав через те, що був укладений у Візантії (сучасна Греція) Константинопольським патріархом Іоанном Златоустом. Крім того існують відмінності у вигляді священнослужителів та внутрішньому облаштуванні храмів.

2.Календар

Друга та не менш очевидна відмінність. Православні використовують Юліанський календар, прийнятий Юлієм Цезарем у 46 році до нашої ери, а католики Григоріанський Папи Григорія XIII 1582 року. Різниця між календарями становить 13 днів. Проте насправді усе не так просто, адже значна частина помісних церков Сходу (11 з 15) в першій половині XX сторіччя перейшли на новоюліанський календар. І усі дати, окрім Великодня, вони відзначають разом з католиками.

3.Целібат

Формально існує в обох конфесіях. Проте у православ’ї, допускається виняток, коли семінарист вже одружений перед висвяченням. У римо-католиків ж людина просто не може бути рукоположеною, якщо перебуває у шлюбі. Виключенням тут є хіба що греко-католики та священики, які перейшли з англіканства.

4.Хресне знамення

Православними здійснюється з права на ліво трьома зведеними пальцями, великим, вказівним та середнім, що символізує Трійцю. Прихильники ж Західної Церкви дотримуються іншого порядку – зліва на право усіма п’ятьма пальцями, що також має свій символічний підтекст — п’ять ран Христа. Цікаво, що обидва варіанти правильні з точки зору приналежності лівої сторони до темних сил, а правої до світлих. Адже у першому означає перемогу божественного над грішним, а в другому перехід від гріха до благодаті.

5.Структура

Православна Церква складається з 15 автокефальних помісних Церков. Їх очільники — предстятелі повністю рівні між собою та підзвітні тільки Богу. В католиків ж існує одна Вселенська Церква, очолювана вікарієм (намісником) Христа — Папою Римським. До того ж повноваження Папи значно ширші, аніж у предстоятелів, адже, наприклад, жоден єпископ не може бути висвячений без його відома.

6. Богословські розбіжності

Найменш загальнознаний пункт. Проте це найвагоміша перепона на шляху до єднання конфесій. Найбільш важливою відмінністю є filioque (з латини «і від сина») у католиків. Це зміна в Символі віри, за якою Дух Святий сходить не тільки від Отця, а й від Сина. Крім того вже у час розколу Святий Престол приняв нові догми (церковні закони), про Непорочне зачаття Діви Марії та непогрішність (безпомилковість) Папи Римського, які з точки зору православного віровчення є недопустимими.

+Цікавий факт

Попри поширену думку, у православних також існує папський титул. Носить його Олександрійський патріарх і Повністю він Звучить так: «Блаженнійший, Божественнійший і Святійший Отець і Пастироначальник, Папа і Патріарх Великого Граду Александрії, Лівії, Пентаполя, Ефіопії, всього Єгипту і всієї Африки, Отець Отців, Пастир Пастирів, Архієрей Архієреїв, Тринадцятий Апостол и Судія Вселенної». Проте на відміну від католицтва це лише почесне звання, без повноваженнь.

Роман МАРЧУК,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Луцьк

The post 6 ключових відмінностей між католицтвом і православ’ям appeared first on Я - журналіст.

Марія ЛУЦІВ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

с.Вільхівка,

Івано-Франківська область

The post Біблія — дороговказ життя appeared first on Я - журналіст.

Ранiше нiколи не замислювався, чому батьки вирiшили похрестити мене не в рiдному селi, а за кiлька десяткiв кiлометрiв. Два роки тому вони обвiнчалися, знову-таки, це таïнство проходило саме в тому мiсцi, де колись я був хрещений.

Обряди проходили в Свято-Троïцькому соборi м.Новомосковська Дніпропетровської області. Що ж спонукало моïх рiдних на таке рiшення? Але ж ϵ багато iнших церков, соборiв, храмiв? Думаю, що незвичайна аура.

Мама часто буваϵ там на свята. Я також вiдвiдував собор. Дивишся на цю споруду – такий собi дерев´яний храм, нiби нiчого такого особливого, правда, зачаровуϵ розташуванням аж дев´яти куполiв, i це , зважаючи на те, що стiни скрiзь дерев´янi! Собор скромно прикрашений, небагатий. Але ж  чому так багато людей йде саме до нього на тиху бесiду з Богом?

У храмi завжди людно. Мерехтять у пiдсвiчниках свiчки – то молитви тих, хто був у храмi. Проходить лiтургiя, зачаровуϵ спiв церковного хору. Пiднiмаϵш очi – неначе небеса спустилися пiд головний купол храму, i ця небесна блакить вiдсвiчуϵ тиху благодать, принесену  ангелами. Почуваюся якось нiяково: пiднесено i хвилююче водночас. Що ж у тобi такого таϵмничого, чому люди йдуть до тебе i знову повертаються?

Я почав шукати вiдповiдi. Виявляϵться, цей храм справдi незвичайний. Його iсторiя бере початок з часiв лiквiдацiï Катериною ll Запорiзькоï Сiчi. Козаки в той час заселили Присамар´я, а Новоселиця (сучасний Новомосковськ) стала козацькою столицею. Засновником собору був самарський полководець Антон Головатий (до речi, перший украïнський адмiрал!). Споруду побудували на кошти козакiв у 1778р. Виявляϵться, цей собор дуже унiкальний, бо в свiтовiй архiтектурi вiн ϵдиний. Будували його, як форпост, що ладен був зберегти православний дух на благословеннiй козацькiй землi. Своϵрiдною «родзинкою» архiтектури храму стало те, що будiвництво велося без ϵдиного залiзного цвяха, використовувалися лише дерев´янi шпилi. Козацька старшина, як i самi козаки, вважали, що не годиться в храмi Спасителя, розп´ятого на хрестi залiзними цвяхами, ïх використовувати.

Історiя храму поросла загадками. Спробуϵмо ïх розгадати. Вiдомо, що запрошений на будiвництво майстер Аким прибув у Новоселицю, аби почати будiвництво. Але, навiть не почавши закладку фундаменту, вiн надовго зник. Козаки навiть занепокоïлись, хотiли запрошувати iншого майстра, аж тут з´явився Аким. Весь час вiн провiв на болотах, дотримуючись сурового посту, у молитвах. Згодом на головнiй площi було зведено храм, красою та унiкальнiстю якого захоплюються навiть сучаснi митцi.

Зазнав храм i вiтрiв змiн, що iнодi сновигали буревiϵм над його куполами. 30-тi роки минулого столiття перетворили Божий храм на склад «Заготзерна». Це рiшення чиновникiв було вбивчим для дерев´яноï величноï споруди, адже замiсть слова Божого у соборi царювали пацюки та мишi. На щастя, храм чудом вистояв. Пiд час нiмецькоï окупацiï в соборi вiдновили богослужiння. При вiдступi фашисти замiнували величну споруду. Мабуть, сам Господь врятував святу обитель вiд загибелi, бо  храм встигли розмiнувати радянськi сапери. У 60-х роках знову заборонили церковнi служби у соборi, там розмiстили мiський краϵзнавчий музей. У травнi 1966 р у храмi розпочалися реставрацiйнi роботи, аж через 20 рокiв Свято-Троïцький собор знову своïм дзвоном запросив мiстян на службу Божу…

Цiкаво, що саме цей храм став прототипом для написання Олесем Гончарем роману «Собор», де письменник описав реальнi подiï з iсторiï славетноï величноï будови.

Сьогоднi храму бiльше 230 рокiв, його внесено до державного реϵстру нацiональноï спадщини, у реϵстрi ЮНЕСКО вiн значиться як культурна та iсторична пам´ятка.

…Недiля, у храмi зiбралося, як завжди, багато вiруючих. Цi люди рiзнi :  пiд куполом зiбралися багатi та бiднi, здоровi й немiчнi, вони прийшли зi своïми радостями та печалями, щастям i горем, розпачем i сподiваннями. Вiряни зiйшлися на тиху розмову з Богом, у це мiсце, де сама атмосфера зцiлюϵ душу, надаϵ сили, де роками Бог слухаϵ нашi молитви. Ось бачу родину: усi в чорному, сумнi, заплаканi очi, пiднятi до образiв з вiчним «чому? за що?».Нещодавно вони поховали воïна – сина, брата, батька, чоловiка, раба Божого… А ось прибiг молодий татусь, домовляϵться про хрещення первiстка… Скромно посмiхаϵться, поправляючи хустинку, молода майбутня наречена – за кiлька днiв нова молода сiм´я обвiнчаϵться пiд цими куполами… Цi стiни бачили багато, але мовчать, бо так треба у Божому храмi. Ми приходимо сюди за Божим благословенням, з молитвою, як i у тi давнi козацькi часи…

Нещодавно я дiзнався, що батьки готуються до хрещення молодшоï сестрички Мар´янки. Тепер я навiть не питаю, де саме буде проходити цей важливий для кожного з нас обряд. Звичайно ж, тут, у Свято-Троïцькому соборi, де iсторiя переливаϵться з церковним дзвоном, де стiни пахнуть давниною, де намолена тисячами вiрян атмосфера спонукаϵ до вiри в  краще, добре, вiчне.

Будете в наших краях – обов´язково навiдайте Присамар´я та його безцiнну перлину, заглянiть до храму, аби доторкнутися до благословенноï святинi, що даруϵ благодать на довгi роки.

Ігор ЗАМКОВИЙ, випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, учасник Всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”, учень 9 класу Партизанської ЗОШ І-ІІІ ст. Дніпровського району Дніпропетровської обл.

До теми:

Отець Павло Дубінець – унікальний священик з рівненського Полісся

The post Свято-Троїцький храм – пам’ятка ЮНЕСКО і твердиня православ’я, яку увічнив у “Соборі” Олесь Гончар appeared first on Я - журналіст.