Його голос, обійми, усмішка, барви… Такі земні й водночас незримі, що пальці пам’яті вив’язують вузликами не схожий ні на кого образ. Знайомтеся, це мій друг – Івано-Франківськ!

Десь у затінку його шовковистих непокірних вій лежить лицарсько-поблажлива усмішка, здатна загаптувати розідране небо страху, самотності та ілюзій, перев’язати променистою стрічкою пісню байдужості та смутку. Обвіяна дзвінкими вітрами зустрічей і розлук, викупана у кришталевому аквамарині неба і срібних вод, зігріта мідноликим сонцем… Вона так йому личить!

А його обійми!? Вони стікають по мені грайливими весняними водами. І тоді кудись зникають гіркі ковтки вчорашньої втоми, я знову впадаю в спокусу відчути цю ніжність… Ці обійми, немов дія множення: зустріч на зустріч, розмова на розмову, радість на радість… Їх вистачить усім – і друзям, і недругам.

Мій друг озивається до мене дзвінко-дужим, але зворушливим голосом минулого, закличним і рішучим звучанням сучасного, величним і повнозвучним мотивом майбутнього. Здається, що чую його звідусіль, бо він вріс у кожне деревце, кожне стебельце… І бринить в ньому золотострунно стільки первозданної ласки і білої магії душі, що немає там місця ні подиху фальші, ні обману.

А ще моє місто дивно приречене на красу… Не замилуватись його пишно-величавими барвами неможливо. Макоцвітна писанка в долонях гір, мережана вишиванка кольору сонячних пагорбів і мідно-зелених смерек, зарошена перлинка відтінку соковитої калини… Я так люблю ці барви, бо вони є частиною світу, який уже давно став частиною мене.

А чи чули ви, як звучить мій Івано-Франківськ? Його мелодія магнетично бере в полон, наструнюючи мою долю на найвищу віть, доносячи крізь хугу сотень літ нетлінні сонячні хорали про славних пращурів, випробовуючи мене на витривалість в сольному аркані… І таїна цієї витонченої мелодії сягає встромленої в блакить неба барвінкової Говерли, котиться вигнутими ритмами розбурханої Бистриці, вбираючи в себе тепло світанкового неба та медитаційну тишу. Звучи, моє місто, довіку!

А шляхетність його вдачі видає не столітня слава, не висота рукотворних шедеврів, що дрімотно стоять в одвічній своїй сієсті… Ні! А зримі поради і перестороги, які звучать майже як заклинання мольфарів. Не ховати в пазуху вразливе серце, не опинитися за контурами правди, жертовно віддаватися свободі, щоб не залишитися одвічним її байстрюком… Пам’ятати, що бути людиною – не соромно, а безумовно, варто.

Ось такий мій друг. Я пишаюся нашим з ним братством.

Вадим МЕЛЬНИЧУК,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Івано-Франківськ

The post Мій друг Івано-Франківськ appeared first on Я - журналіст.

По-перше, ведіть себе природно (як банально б це не звучало), адже тоді ви знайдете справжнього однодумця, з яким не потрібно буде прикидатися тим, ким ви не є насправді. Чи ж це не справжній друг?

По-друге, намагайтеся якомога більше спілкуватися з сусідами, однолітками та й узагалі не втрачайте можливості познайомитися з кимось. Але пам‘ятайте: головне – не перестаратися, адже занадто наполегливий співрозмовник не викликає бажання товаришувати.

Чи чули ви колись про таку чудову річ як посмішка? Не варто дивуватися, адже саме вона привертає увагу людей. Вчені довели, що, дивлячись на завжди усміхнену та веселу людину, хочеться з нею спілкуватися. Не варто забувати і про той факт, що оптимісти живуть довше. Та знову ж таки цим не варто зловживати, адже колега, який увесь час ходить з дивакуватою та неприродною посмішкою, нічого, крім співчуття або ж навіть насмішок, не викликає.

Не забувайте, що ви у новому місті, де все зовсім інше. Вам має бути цікаво поглянути на чарівні пейзажі нової домівки.Тож, щойно з‘явиться вільна хвилинка, беріть у руки фотоапарат (телефон також підходить) і рушайте милуватися красою маленьких вуличок та розкішних багатоповерхівок, старовинних скульптур та величних ліхтарів. А дорогою можна й познайомитися з мешканцем цього міста, який влаштує вам екскурсію дивовижними місцями, в яких ви ніколи не були. Так, окрім спогадів,ви здобудете й товариша.

Отже, шановний читачу, переглянувши ці кілька рядків, ти, мабуть, зрозумів, що для того, щоб знайти нового друга у новому місті, потрібно лише бути собою. На мою думку, це досить легко. Тож я вірю в те, що ти впораєшся. Успіхів тобі і багато справжніх друзів.

Валентина ЧОРНА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернівці

The post Чи легко знайти нового друга у новому місті? appeared first on Я - журналіст.