Через таке нерозуміння змісту картини з’являються версії, що художник не встиг закінчити роботу в потрібний термін і замалював її чорною фарбою. Поціновувачі мистецтва масово починають шукати приховані смисли на полотні, дедалі більше постають гіпотези про те, що «Чорний квадрат» приховує в собі щось набагато значніше, ніж бачать наші очі. Хочеться закричати в обличчя таким людям: припиніть нарешті шукати того, чого, можливо, і немає!

Трохи повідчиняємо двері, що припали пилом часу. Звернемося до історії написання картини. Початок ХХ століття… Малевич засновує супрематизм, у якому, до речі, і написаний «Чорний квадрат». Основні ознаки стилю: безпредметність, абстрактний геометризм, асиметрія. Тож усе нормально. Зображення на полотні є виявом стилю, у якому воно написане. Тому те, що це звичайний чорний квадрат, не має нас тривожити. У супрематизмі так і повинно бути. Інша справа – комусь цей напрям подобається, а комусь – ні.

В одному зі своїх маніфестів Казимир Малевич говорить: «Коли зникне звичка бачити в картинах куточки природи, мадонн та безсоромних венер, тоді тільки побачимо чисто живописний витвір». У цих словах і є істина. У них ключ до розгадки «Чорного квадрата». Митець натякає на те, що потрібно більше уваги зосередити на власне художньо-естетичних поняттях: колір, фактура, форма, рух. Це далеко важливіше для образотворчого мистецтва, як на мене.

Крім того, ми маємо зрозуміти, що все автентичне – прекрасне. Часто мої знайомі жартують, мовляв, можна намалювати такий же чорний квадрат і виставити його на продаж за шалену ціну. Після Малевича виявилося багато охочих створити ідентичну картину. Але ці копії нас уже не цікавлять. Бо ідея належить Малевичу, і це не просто чорний квадрат, намальований у вільний час за допомогою чорної туші на А4, а оригінальне мистецтво, над яким автор працював декілька місяців.

Отож я пишу це не тільки для того, щоб показати свою незгоду з чиїмись думками, а щоб сказати найголовніше: ми вимагаємо високого мистецтва від інших у той час, як повинні створювати його самостійно. Люди знаходять недоліки в картинах, виставах, книжках, серіалах, іноді переходячи за межі адекватної критики й поринаючи у відвертий, не потрібний нікому словесний базар. Не усвідомлюємо, скільки роботи виконала та людина, щоб пустити у світ витвір власного розуму й рук. Вищими за Ейфелеву вежу ми ніколи не станемо. Ми не зможемо знати все, що відбувається у світі. Але…

Ми можемо власними руками створити щось так само прекрасне, як сонце, і тоді в нас виростуть крила натхнення, і станемо вищими за будь-яку вежу. На асфальті залишимо хліб для голубів і собак, і наша добра душа дотягнеться до небесних висот. Ми можемо вдосконалюватися в тій галузі, з якої почалися наші успіхи, і знатимемо, що хоча б в одній сфері світового процесу почуваємося впевнено.

Таким чином, шановний читачу, маючи все, ти можеш не мати нічого. І навпаки.

Отже, досить цих дискусій про приховані смисли й невідомі нам потаємні ходи в «Чорному квадраті». Це просто картина, котра прагне подарувати насолоду від спостерігання самого кольору, форми й геометризму. Від першочергових понять образотворчого мистецтва. Звичайно, кожен може бачити в картині своє. Але нав’язувати ці думки, висновувати неіснуючі нитки аж ніяк не потрібно. Зрештою, хто Малевичу «заперечить перевернути світ», «по-своєму перетворити»? Може, це якраз те, що англійці називають «genuine art» (справжнє мистецтво)?

Ольга ДУДЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Полтава

The post Мистецтво заради мистецтва appeared first on Я - журналіст.