Життя іноді ранить словами сильніше, ніж будь-який удар. У моєму житті були моменти, коли на мене кричали, обзивали і ніби відштовхували від себе. У такі хвилини здається, що ти нікому не потрібна, що в тобі є щось не так. Серце стискається, а всередині стає порожньо й холодно.
Я пам’ятаю, як хотілося просто зникнути, щоб не чути цих слів. Хотілося, щоб хтось обійняв і сказав: «Ти важлива». Але поруч часто була лише тиша.
Та саме ці моменти навчили мене головного. Я зрозуміла, що чужі слова — це не я. Вони не визначають, ким я є. Я навчилася не ставати такою ж жорстокою у відповідь. Навпаки — я почала більше цінувати доброту, підтримку і щирість.
Ці випробування зробили мене сильнішою. Я навчилася підтримувати інших, бо знаю, як це — коли боляче. І тепер я точно знаю: навіть якщо тебе відштовхують, це не означає, що ти не варта любові.
Бо справжня сила — залишатися доброю, навіть коли світ був жорстоким до тебе.
Наталія Бородюх, випускниця Школи універсального журналіста