В сучасному світі інформація, разом із традиціями інших народів, поширюється дуже швидко. Люди звикли до різноманіття звичаїв та культур: святкують багато іноземних свят чи фестивалів, їдять зовсім нові й нестандартні страви, яких раніше в їхньому народі ніхто не готував, слухають пісні й читають твори зарубіжних авторів та багато-багато іншого. І, з одного боку, це добре, бо ми дізнаємося щось нове і цікаве, однак, з іншого, ми можемо настільки захопитися культурами іноземних народів, що почнемо нехтувати або й зовсім забудемо свою власну. Саме про це говорив індійський філософ і громадський діяч Махатма Ганді, і я з ним погоджуюсь.
Я вважаю, що ми не маємо обмежуватися лише тими знаннями, досягненнями й традиціями, в яких ми виросли, але, щоб зробити своє життя більш продуктивним і цікавим, треба досліджувати і переймати здобутки інших народів. Звичайно, слід вибирати лише корисні звичаї та традиції, бо й іноземні культури мають свої недоліки.
Та є одне «але», про яке ми в жодному разі не маємо забувати. Культур, звичаїв, творів і пісень в зарубіжних народів є дуже багато, однак, і в нас вони також є: свої, найкращі, незрівнянні й неповторні традиції, які належать лише нам і виділяють нас як окрему націю. Українська історія чітко показує, наскільки важливо пам’ятати власне, бо якщо ми його забудемо, то наші сусіди з радістю нав’яжуть нам свою культуру, мову і творчість. Словом, це те, що вони і робили протягом довгих століть. Але можна запитати: чим такі важливі звичаї, що наш ворог весь цей час намагався змусити нас про них забути? А тим, що саме вони відокремлюють наш народ від інших і роблять його незалежним. Головною ж ціллю Російської імперії було знищити українців як націю. Однак, незважаючи на всі намагання нашого ворога, ми не забули свою культуру і, в кінцевому результаті, вибороли незалежність.
Отже, Махатма Ганді насправді має рацію, коли каже, що традиції інших країн не мають в собі нічого поганого, але головне, щоб вони «не збивали нас з ніг».
Марта КОЗАК, випускниця Школи універсального журналіста