Сьогодні натрапила на цікавий допис, у якому розповідалась дуже зворушлива історія, яка змушує нас знайти, відновити в собі те людське, яке з часом притуплюється.
«Працюю в кафе швидкого харчування. Сьогодні вранці чоловік підійшов до каси й сказав: “За мною стоїть дівчина, я її не знаю. Але я хотів би заплатити за її каву. Передайте їй “Гарного дня”. Ця дівчина дуже здивувалася спершу… а потім зробила те саме для наступної за нею в черзі людини. І так 5 разів поспіль!»
Яке таємниче, незвідане, загадкове наше життя. Хіба можна передбачити, що буде завтра? Хто може достеменно визначити ким стане, які вчинки зробить? Від чого залежить твоє майбутнє та майбутнє нашої планети, нашого Всесвіту?
Все починається з малого. З дрібної зернинки – хліб на столі, із жолудя – могутній дуб, із бруньки – соковитий плід, із ноти – симфонія, з краплі – ріка та зі сніжинки – лавина, малої іскринки – велике полум’я, з маленького слова – світосприйняття, з малої дитини – і всесвіт, і хліб, і плід, і мелодія, і вогонь, і вода, і життя…
Велика кількість людей бояться почати щось нове, бояться помилки, зазнати невдачі. Проте, кожен великий оратор, колись вимовляв лише слово – мама, великий керівник – повчав малого брата, поет же знав один лише вірш, шеф-кухарю не давали в руки ніж. Якби вони усі лише мріяли, не ризикували, то жоден не став би самим собою. Потрібно зробити перший крок.
Кожен обирає свій шлях. Лише один крок, і можна впасти в прірву, або навпаки, піднятись на сходинку вище. Так, для того, що б зійти з дистанції, вистачить одного кроку, а щоб дійти до небес, не вистачить і ста. Тільки люди, які забувають про лінь, про жаль до себе, про зло – можуть піднятись ввись. Спочатку у них з’являється одна пір’їнка, яку неможливо побачити або відчути, та з кожним новим кроком пір’я стає все більше і більше, і приходить мить, коли ноги самі відриваються від землі. Там, у височині, людина стає свідком природної гармонії, якої ніколи не пізнала б на землі. А ті, хто потопають у пучині зла, ненависті, обростають лускою і можуть тільки повзати по землі, заздрячи тому, хто в небесах.
Одне слово, подія, вчинок, можуть круто повернути все життя. Головне при цьому залишатися людиною, зробити перший крок до своїх цілей, і можна не помітити, як крок перетворився у стежку, що приведе до здійснення всіх мрій. Один лише подих – це усе життя. Не забуваймо цінувати все, що нас оточує, і будьмо уважні у вирощуванні маленьких зернинок. Сіймо добре, вічне, світле. Тоді зможемо передбачити, яким буде наше життя, якою буде наша планета, наш Всесвіт, адже у природі, суспільстві, родині – все взаємопов’язане і все починається з малого.
Марина БОЙКО, випускниця Школи універсального журналіста