Нещодавно замислилася над питанням: «Що обрати: прожити тридцять років, але захоплююче, чи сто – як і всі інші люди?». Довго над цим питання я не думала. Обрала перший варіант.
Напевно, всі в дитинстві мріють жити вічно та щасливо. Я не виняток. До цього моменту для мене вічне життя було головною мрією. Після цього питання моє бачення майбутнього кардинально змінилось. Я усвідомила, що не хочу жити так, як всі. Подорожі, нові знайомства, нові країни, нові захоплення, нові історії – ось чого я хочу насправді.
Жити – це не просто народитись, отримати освіту, влаштувати кар’єру та створити сім’ю. Я наче описала якийсь шаблон… У кожного має бути своя окрема версія життя. Навіщо зараз жити так, як і всі решта? Ти начебто дивишся фільм, який переглядав декілька разів. Але кожен раз в ньому змінюються актори. Спочатку головними героями були твої батьки, далі твої сусіди, потім твій друг. А далі хто? Ти? Невже не хочеться «зняти свій власний фільм»? Для чого копіювати чужий? Навіщо складати своє життя за зразком?
Більшість людей лише захоплюються життям інших. Так захопись вже нарешті своїм! Немає можливостей? Так знайди їх. «Якщо сильно захотіти – можна й в Космос полетіти», – говорить моя мама. І знаєте, це ж правдиві слова. Нічого не хочеш – нічого не робиш. Захотів чимдуж змінити щось – оп! І ти вже намагаєшся виправити те, що тобі не подобається. Нехай це буде ризиковано, можливо, все станеться не так, як ти планував, але ти спробуєш. Не будеш потім жалкувати про невтілені мрії та бажання.
Напевне, саме тому я і обрала тридцять років захоплюючого життя замість ста років звичайного. Краще я проживу менше, але так як хочу я, а не по створеному шаблону. Тридцять років насолоджуватись життям чи сто жалкувати про невтілені в реальність задуми. Тридцять років кружляти по світу чи сто жити в одному містечку та не бачити нічого нового? Як на мене вибір очевидний. Звичайно, кожен відповість по-своєму. Мій вибір такий.
Анастасія КОЗАК, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”