До олімпіад я ставлюся позитивно, і зараз поясню, чому.
По-перше, вони допомагають захистити честь своєї школи чи, у разі програшу, дізнатися свої слабкі місця. По-друге, це допомагає у житті, тому що ти вчишся готуватися до випробувань. Також хочу зазначити, що форма олімпіади нагадує екзамени, тому діти, що пішли на олімпіаду, будуть більш готові до самого формату екзаменів.
Але деяка частина людей думає інакше, називаючи олімпіаду марною тратою часу. Вони наводять наступні аргументи:
- завдання занадто відірвані від реального життя,
- користь отримають лише переможці,
- це призводить до стресу.
Але, на мою думку, всі ці аргументи можна розвіяти. По-перше, те, що називають “відірваністю”, насправді є перевіркою нестандартного мислення учня. Коли він під час олімпіади знаходить нестандартне рішення, він тим самим несвідомо вчиться виходити з непередбачених обставин.
По-друге, користь отримують не лише переможці, а всі учасники олімпіади. Річ у тім, що після олімпіади ти можеш дізнатися, де твої помилки, проаналізувати їх і зробити висновки.
По-третє, підготовка до олімпіади не викликає стресу, якщо вміти нормально готуватися до неї. Тобто гарно планувати час підготовки та знати, що конкретно треба вчити.
Ставлення моїх однолітків до олімпіад неоднозначне. З одного боку, вони активно беруть участь в олімпіадах, але з іншого боку вони їх бояться. Скоріш за все, це викликано тим, що вони починають боятися олімпіад через страх, який нагнітається навколо них.
Роблячи висновок, я можу сказати, що добре ставлюся до олімпіад. Страхи перед ними — це міфи, а мої однолітки ставляться до олімпіад неоднозначно через те, що повірили в ці міфи.
Володимир Хамула, випускник Школи універсального журналіста